ВСУ висловився про несправедливі положеннях договору фінансового лізингу

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 11 травня 2016 року розглянув справу № 6-3020цс15 за позовом лізингоодержувача до лізингодавця про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення грошових коштів.

При розгляді була сформована наступна правова позиція.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент її здійснення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена ​​законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК про лізинг, наймання (оренду), купівлю-продаж, Законом «Про фінансовий лізинг».

Стаття 18 Закону «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави для визнання угоди (або її умов) недійсною. Так, за змістом частини 5 цієї норми у разі визнання несправедливим окремого положення договору, включаючи ціну договору, може бути визнано недійсним або змінено такий стан, а не сам договір. У разі, якщо зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним в цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є ​​істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Аналізуючи цю норму, можна зробити висновок, що умови договору кваліфікуються як несправедливі при наявності одночасно таких ознак:

1) умови договору порушують принцип сумлінності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК);

2) умови договору призводять до суттєвого дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін;

3) умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно з частиною третьою статті 18 Закону є, зокрема:

- умови договору про виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання або неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у випадку порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника);

- встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі;

- визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

За змістом частини п'ятої статті 11 Закону договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору фінансового лізингу, які містять умови про зміни у витратах, в тому числі по платі за дострокове його погашення.

Джерело: http://jurliga.ligazakon.ua/news/2016...