Негосподарські витрати при визначення об'єкта оподаткування на прибуток

Чи враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток витрати, які згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування, але не пов'язані з господарською діяльністю платника?

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України <...> (далі - ПКУ) об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), певного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності, на різниці, що виникають відповідно до положень ПКУ.

Для платників податків, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на все різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені згідно з положеннями розд. ІІІ ПКУ. Платник податків, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період, що не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім негативного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені згідно з положеннями розд. ІІІ ПКУ, не більш ніж один раз протягом безперервної сукупності років,

в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. На прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такий безперервної сукупності років. У наступні роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Згідно ст. 4 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами та доповненнями, бухгалтерський облік і фінансова звітність грунтуються, зокрема, на принципі нарахування, згідно з яким доходи і витрати відображаються в бухгалтерському облік та фінансову звітність в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р № 318 <...> (далі - П (С) БО 16), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства і її розкриття у фінансовій звітності.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п. 6 П (С) БО 16).

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати

з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені (п. 7 П (С) БО 16).

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад,

у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами (п. 8 П (С) БО 16).

При цьому п. 9 П (С) БО 16 встановлено, що не визнаються витратами, зокрема, зменшення активів або збільшення зобов'язань, які не відповідають ознакам, наведеним у п. 6 П (С) БО 16, а також витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Таким чином, формування витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування за звітний податковий період, починаючи з 1 січня 2015 року, здійснюється виходячи з національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Разом з тим для цілей оподаткування враховуються різниці по амортизації необоротних активів.

Згідно з пп. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 ПКУ не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел, зокрема:

витрати на придбання / самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів;

витрати на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів.

Терміни «невиробничі основні засоби», «невиробничі нематеріальні активи» означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, які не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

Тобто для цілей оподаткування податком на прибуток амортизація основних засобів, нематеріальних активів нараховується, якщо вони призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

ЗІР 102.13