Зміни у складанні первинних документів та укладанні ЗЕД – договорів

З 03.01.2017 р. первинний документ буде мати статус документа, який має містити тільки відомості про господарську операцію. При цьому скасовано вимогу щодо підтвердження здійснення операції. Тобто первинним вважатиметься не тільки той документ, який складається для підтвердження здійснення операції. Саме тому рахунок (інвойс) з 3 січня 2017 року матиме статус первинного документа.

Відповідні зміни внесено й у ст. 9 Закону про бухоблік. Зокрема, виключено вимогу щодо порядку складання первинних документів в момент здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Крім того, з 3 січня первинні та зведені облікові документи будуть складатися у паперовій або в електронній формі. Тобто тепер в головному бухгалтерському законі чітко зазначено право складання первинних та зведених документів в електронній формі.

Але як паперові, так і електронні первинні документи повинні містити усі обов’язкові реквізити, встановлені ст. 9 Закону про бухоблік. Вони теж зазнали змін. Зокрема, виключено:

         - реквізит «місце складання»:

         - вимогу про аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону «Про електронний цифровий підпис».

Як і раніше, первинні документи, складені в електронній формі, можуть застосовуватися у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Також внесено зміни до правил ведення аналітичного бухгалтерського обліку. Відповідно до нової редакції другого речення ч. 3 ст. 9 Закону про бухоблік, дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку не на перше число кожного місяця, а на кінець останнього дня кожного місяця.

Змінено визначення договору ЗЕД. Відтепер зовнішньоекономічний договір (контракт) – це домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Змінено і форму укладання ЗЕД-договору. Так, з 03.01.2017 р. договір буде укладатися суб'єктом ЗЕД або його представником у простій письмовій формі або електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. При цьому відповідно до нового речення ч. 2 ст. 6 Закону про ЗЕД у разі експорту послуг (крім транспортних) ЗЕД договір зможе укладатися одним із таких шляхів:

         • прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти);

         • обміну електронними повідомленнями;

         • в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги.

Завдяки цьому відносини між резидентом-виконавцем та замовником-нерезидентом при наданні послуг можна буде підтверджувати на підставі виставленого рахунку (інвойсу), в т.ч. складеного в електронній формі.

А повноваження представника на укладення ЗЕД-договору можуть підтверджуватися дорученням (довіреністю), а також установчими документами, договорами та іншими підставами, які не суперечать Закону про ЗЕД.

Зміни вносяться також й у ч. 1 та 3 ст. 31 Закону про міжнародне приватне право, яка встановлює вимоги щодо укладання договорів ЗЕД. Відтепер, якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, вимогам права має відповідати не тільки місце проживання, а й місцезнаходження сторони, яка зробила пропозицію, якщо інше не встановлено договором. Зазначена зміна стосується юросіб. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.

Відповідно до змін, внесених до ч. 3 ст. 31 цього Закону, договір ЗЕД (якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України) може укладатися у формі, передбаченій законом. Тобто і цими змінами регулюється можливість укладання українськими суб’єктами господарювання ЗЕД-договорів не тільки у простій письмовій формі (як було раніше), а й в електронній формі.

Змінюється також вимоги щодо зарахування валютної виручки від експорту. Сама вимога щодо зарахування виручки на валютні рахунки експортерів в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 к.д., - залишається. Але відтепер вона буде поширюватися тільки на експортерів робіт, товарів та транспортних й страхових послуг.

Відповідно до змін, внесених до ст. 1 Закону № 185/94-ВР, вищенаведені вимоги не поширюються на експорт послуг (крім транспортних і страхових), прав інтелектуальної власності, авторських та суміжних прав. Отже, більшість експорту послуг з 03.01.2017 р. більше не буде обмежена строками розрахунків із замовниками-нерезидентами.

При цьому для всіх експортерів встановлено право банків вимагати від резидентів переклад на українську мову складених іноземною мовою документів, у тому числі рахунка (інвойсу), крім викладених англійською мовою, а також викладених іноземною мовою з одночасним викладенням українською (англійською) мовою. Таке правило з 03.01.2017 р. поширюється тільки на експортні операції. Банківський контроль імпортних операцій залишається без змін.
Джерело: http://poltava.sfs.gov.ua/media-ark/n...