Експертна думка: Закон про е-commerce

Минулого тижня народні обранці ухвалили ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідна директива в ЄС набула чинності ще в 2000 році.

Відразу ж після публікації новини в ЗМІ з'явилися думки про те, що з прийняттям закону про е-commerce держава посилює податковий контроль над електронним обігом продавців у мережі. Податкова отримає право вимагати інформацію про кількість електронних угод, cверять її з даними за касовими чеками. Якщо дані не будуть збігатися, податкова зможе застосувати штрафні санкції до продавця.

InternetUA з'ясовував, чи дійсно в законі є «підводні камені» для е-бізнесу та чи варто йому готується до нових рейдів податкової.

Законопроект «Про електронну комерцію» був поданий до ВР ще влітку 2013 року. У його розробці брали участь не тільки депутати Ольга Белькова, Оксана Продан, Павло Розенко та ін., А і представили ринку, експерти: Владислав Чечоткін (Rozetka.UA), Андрій Логвин (modnaKasta), Микола Палієнко (Prom.ua) Олександр Ольшанський (Internet Invest), Євген Сисоєв (AVentures) та інші. Законопроект очікував прийняття більше двох років. За цей час всі необхідні правки, запропоновані ринком, були враховані, розповіла нам ініціатор і основний розробник документа, народний депутат Ольга Белькова:

- Я категорично не згодна з висновками про те, що закон посилює податковий контроль. У нього немає мети переслідування незаконослухняних інтернет-магазинів. Боротьба з «сірими» гравцями - прерогатива митниці. Також з часом «сірість» відрегулює сам ринок: заради незначної економії покупці перестануть ризикувати і будуть віддавати перевагу укладати угоди з «білими» інтернет-магазинами.

Також не згодна з поширюваним думкою про те, що електронні договору можна підписувати тільки електронним цифровим підписом (ЕЦП). Це не правда. У дванадцятому статті закону передбачені чотири форми підпису. Закон не обмежує права учасників електронної угоди, у яких немає ЕЦП

Єдина мета закону - розвиток e-commercе. Для зростання потрібні великі обороти та інвестиції. А інвестор, особливо західний, приймає рішення тільки після детальної оцінки всіх ризиків. Одним з таких ризиків була відсутність в правому полі терміна «електронна угода». Зараз ця перепона знята.

Також закон спростить вирішення суперечок між покупцями і продавцями. Раніше були прецеденти, коли в судах відмовлялися розглядати електронні договору. З прийняттям закону документи в електронній формі повинні стати доказом у суді.

Представники Державної фіскальної служби поки не відповіли на наш запит.

На думку податкових консультантів, звіряти дані за касовими чеками і електронним слелкам податкові інспектори навряд чи зможуть. Справа в тому, що в липні Верховна Рада прийняла Закон "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (щодо державних гарантій суб'єктам господарювання у застосуванні ними реєстраторів). Згідно з цим документом, підприємці (ФОП) другої і третьої груп з річним доходом менше 1 млн грн не зобов'язані встановлювати касові апарати. При цьому багато власників інтернет-маркетів реєструються як ФОП 2 групи. "Тому сумніваюся, що у податкових інспекторів будуть дані для порівняння", - пояснює Ольга Богданова, голова наглядової ради Палати податкових консультантів, голова ревізійної комісії Міжнародного союзу польських підприємців в Україні, член правління Громадської ради при ДФСУ, заступник Глави податкового комітету ТПП України, партнер юридичної фірми «ОМП».

У пошуках «підводних каменів» для е-бізнесу новий закон детально проаналізував юрист практики IT і медіа права АТ «Юскутум» Денис Береговий:

- Закон передбачає просто-таки тектонічний зсув у розумінні електронної форми укладення договорів - відтепер електронні документи у сфері е-комерції будуть прирівнюватися до паперових. Це означає, що, по-перше, суб'єкти е-комерції матимуть можливість використовувати електронні документи у своїй звітності. По-друге, правила надання послуг, використання ресурсів та інші політики на сайтах тепер потрібно читати, так як вони, швидше за все, будуть обов'язковими до виконання. Крім того, такі документи будуть належним доказом у суді.

Окремо варто відзначити можливість використання альтернативного ЕЦП методу ідентифікації клієнта в електронному правочину. Тепер споживач має можливість «підписати» документ допомогою генерованого одноразового ідентифікатора.

Крім того, свій віртуальний пряник отримали і провайдери електронних послуг. По-перше, тепер існує окреме поняття інформаційних електронних послуг і відповідно, до провайдерів таких послуг також застосовується Закон «Про електронну комерцію». Так що якщо умовний Uber зайде в Україну, то напевно зможе надавати інформаційні послуги на підставі оферти, розміщеної на сайті або у додатку. По-друге, посередницькі телекомунікаційні послуги визначені законом, а провайдери таких послуг нарешті отримали свою «тиху гавань» (Safe harbor), в межах якої вони звільняються від відповідальності за переданий ними контент і виник внаслідок такої передачі збиток. При цьому провайдери не повинні ініціювати передачу такої інформації, визначати її одержувача або впливати на її вміст.

І ще один момент, який необхідно врахувати - ЗУ «Про електронну комерцію», по суті, виводить відповідний сегмент бізнесу з «сірої зони», в якій вони були. Це, у свою чергу, має на увазі більш пильний контроль податкових органів за такою діяльністю, аж до проведення перевірок. І хоча держава не завжди справляється з тим, щоб давати нам щось варте замість сплачених податків, в даному випадку таке втручання виправдане - наведення порядку в індустрії пов'язано, як не дивно, і з оподаткуванням підприємців (тим більше, що рівень податків в Україні не найвищий).

Топи великих е-комерс проектів не знайшли в новому законі серйозних ризиків для розвитку "білого" е-бізнесу.

Дмитро Латанський, директор надійного магазину Repka.UA:

- Закон принципово не змінює роботу ринку в цілому, так як всі його вимоги вже й так виконуються великими гравцями протягом досить тривалого часу. Цей документ просто узаконює діяльність інтернет-магазинів. Великі магазини і так давно працюють у відповідності з цими правилами, а магазинам-одноденкам «закон не писаний». Можливо, трохи зросте довіра покупців до інтернет-магазинах і до такого способу покупки в цілому. Однак, добре б розуміти, що цей закон все-таки не панацея від усіх проблем - якщо здійснювати покупки в неперевірених маленьких магазинах, які не так давно з'явилися на ринку, є ризик нарватися на неприємності, незважаючи на існування закону.

Депутати кажуть, що завдяки узаконення терміну "електронна угода" інтернет-магазинам буде простіше спілкуватися з податковою, споживачам відстоювати свої права в судах? Я не бачу принципової різниці між електронною угодою і підписанням договору-оферти. Що стосується спілкування з податковою, там діють свої закони. Якщо мова йде про права покупців, для цього існує закон «Про захист прав споживачів», який був прийнятий досить давно і досі регулює відносини між продавцем і покупцем, дія цього закону поширюється у тому числі на інтернет-магазини

Чи залишилися проблеми на ринку, вирішити які можна було б внісши зміни до законів? Проблеми завжди є і будуть, але враховуючи поточну ситуацію в країні, і то кількість проблем, які потребують вирішення з боку держави, найкраще зараз просто не заважати розвитку бізнесу в цілому і ринку електронної комерції зокрема.

Юлія Шилова, директор з маркетингу шопінг-клубу LeBoutique:

- Прийняття даного закону говорить про те, що законодавець нарешті звернув увагу на ринок е-commerce. Дотепер взаємини продавців зі споживачами були за рамками правового поля. Раніше діяльність інтернет-магазинів в якійсь мірі регулювалася законом «Про дистанційної торгівлі». Однак цей документ не враховує ряд особливостей е-commerce.

Cамое позитивне в прийнятому законі: електронний договір прирівнюється до договору в письмовій / усній формі. Це величезний плюс для всього ринку з ряду причин. З одного боку, самим операторам ринку простіше взаємодіяти з податковими, судами та іншими інстанціями. З іншого боку, це підвищує довіру споживачів до онлайн-продавців, так як шахраї і недобросовісні магазини, які порушують права споживачів, будуть нести відповідальність у судовому порядку.

Крім того, нарешті інтернет-магазини зможуть легально отримувати згоду на використання персональних даних покупця через реєстрацію в IT-системі магазину. Раніше доводилося придумувати способи обходити це обмеження.

Дмитро Лисицький, CEO міжнародного центру інтернет-торгівлі Allbiz:

- Відсутність закону було стримуючим фактором для розвитку В2С сегмента електронної комерції. Був певний відсоток неуспішних транзакцій, пов'язаний саме з тим, що електронні угоди не регулювалися законодавством. Тепер же закон дозволяє відрегулювати відносини в онлайні між покупцем і продавцем. Думаю, зросте рівень довіри покупців до інтернет-магазинів.

Закон покликаний спростити «життя» білим е-маркетам. А на діяльність тіньових навряд чи вплине. Думаю, багато дрібних магазинів, власники яких навіть не зареєстровані як ФОП, і далі працюватимуть в тіні. Виводити їх «на світло» методом тотального фіскального контролю марно і практично неможливо. Приміром, у США борються з незаконною комерційною діяльністю не на етапі здійснення нелегальних операцій, а коли людина починає витрачати гроші, отримані від цієї діяльності.

Спроби держави щось поліпшити, як правило, викликають побоювання бізнесу. Згадати хоча б потуги Азарова змусити інтернет-торговців завести публічні офіси!

В даному випадку спікери сподіваються, що надалі "підводні камені" прийнятого закону не виявляться. Однак як поведе себе податкова, поки складно прогнозувати. На жаль, вітчизняної ГФС ще далеко до прозорості: напередодні розгорівся великий скандал - главу ГФС Романа Насирова звинувачують у тому, що він нібито приховав у декларації свою лондонську квартиру вартістю в 100 000 фунтів. При цьому, грошей з України він (з його слів) не вивозив.

Джерело:http://internetua.com/zakon-o-e-comme...