Що допоможе довести в суді неправомірність відмови в митному оформленні на підставі наданих документів

Митні платежі забезпечують 40—50%, а іноді й більше надходжень до державного бюджету. Проте розуміння масштабів митних питань не робить цю категорію спорів популярною серед зовнішніх юридичних консультантів. У причинах такої ситуації члени Асоціації правників України розбиралися під час засідання комітету податкового і митного права, присвяченого проблемним аспектам практики.

Індикативи розмитнення

Відомо, що більшість митних ставок у тарифі формує відсоток від вартості, і, як випливає з деяких доповідей, практика такого формування вимагає великих знань як від інспекторів, так і від корпоративних юристів і менеджменту зовнішньої економічної діяльності.

Основне, на що «заточені» вітчизняні митні інспектори з урахуванням фіскальної спрямованості їхнього функціоналу, — це поповнення бюджету.

Регулятор не зміг відійти від величезної кількості нормативних актів, які необхідно вивчити корпоративним юристам і менеджменту зовнішньоекономічної діяльності для того, щоб знайти відповіді на свої запитання, зокрема щодо валютного контролю й тарифного регулювання.

Крім вартості товару, зазначеної в контракті, застосовується резервний метод її розрахунку. Це дозволяє митниці та фіскальній службі визначати прийнятний для держави рівень коригування.

Хоча на початку жовтня Уряд визнав такою, що втратила чинність, постанову «Про використання в системі управління ризиками орієнтовних показників митної вартості товарів» від 16.09.2015 №724, на думку експертів, орієнтири будуть існувати завжди — в гласній та негласній формах. І навіть після скасування документа залишатимуться індикативи, нижче яких розмитнення неможливе.

Хоча в міжнародному праві митна вартість і не визначається на основі якихось мінімальних показників, тобто прогресивна світова спільнота не прагне встановлювати індикативи, для України це не є достатньою підставою для відмови від такої практики. Є торішні методичні рекомендації Державної фіскальної служби, згідно з якими спочатку інспектор вивчає характеристики товару, перевіряє документи на предмет технічних протиріч, а в подальшому порівнює заявлені ціни з наявною інформацією про рівень цін на такі товари.

При цьому за основу беруться ринкові ціни, джерелом інформації про які зокрема може виступати митна база (автоматизована система, програма «Інспектор 2006»). Прикметно, що до уваги беруться обсяг партії, умови поставки та інші змінні, які в рази примножують вартість товару. Далі перевіряється наявність зв’язку продавця й покупця. Причому декларант сам ставить галочку в декларації, якщо компанії пов’язані, і в цьому випадку, на думку експерта, розмитнити буде «апріорі довше і дорожче як у грошовому еквіваленті, так і для нервів», оскільки потрібно довести, що ціна є ринковою, і показати інші аналогічні контракти про імпорт в Україну.

Докладніше дивись за посиланням: http://zib.com.ua/