• Быстрый поиск надежных решений
    и практической информации

Uteka

Я ищу...

Где искать:

расширенный поиск
Получите доступ к более 2 миллионов готовых решений, публикаций и обзоров
Оформить
подписку

Выплата зарплаты по решению суда: что следует учесть

22.10.2018 157 0 0


Выплата средней зарплаты и возмещения морального ущерба по решению суда: как обложить налогом


При выплате физическому лицу компенсации в сумме средней заработной платы за время задержки расчета при увольнении работника, подлежащей уплате на основании решения суда, налоговый агент включает такую сумму в общий месячный (годовой) налогооблагаемый доход налогоплательщика в качестве других доходов и обязан начислить, удержать и уплатить НДФЛ и ВС, а также представить отчетность. При этом статус налогового агента имеет лицо, осуществляющее начисление такого дохода плательщику. Впрочем, ЕСВ на указанные суммы не начисляется.


ГУ ДФС У М.КИЄВI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 09.10.2018 р. № 4343/ІПК/26-15-13-06-12

Головне управління ДФС у м. Києві, відповідно до статті 52 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-IV зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс) розглянуло Ваше звернення щодо оподаткування окремих видів доходів та в межах компетенції повідомляє.

Статтею 129 і Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання.

Водночас у статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до пункту 162.1 статті 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, та податковий агент.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються, зокрема, інші доходи, крім зазначених у статті 165 Кодексу (підпункт 164.2.20 пункту 264.2 статті 164 Кодексу).

Згідно з пунктом 167.1 статті 167 Кодексу ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 статті 167).

Крім того, доходи, визначені у статті 163 Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором (підпункт 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відсотка об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 Кодексу.

Так, згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на
користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену статтею 167 Кодексу, і ставку військового збору, встановлену підпунктом 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно - правого статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органом та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV Кодексу (підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Відповідно до підпункту 18.2 статті 18 Кодексу податковий агент прирівнюється до платників податку і має права та виконує обов’язки, встановлені Кодексом для платників податків.

Особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів зобов’язані подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування (підпункт «б» пункту 176.2 статті 176 Кодексу).

Отже, при виплаті фізичній особі компенсації у сумі середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні працівника, що підлягає сплаті на підставі рішення суду, податковий агент включає таку суму до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як інші доходи та зобов’язаний нарахувати, утримати та сплатити податок на доходи фізичних осіб і військовий збір, а також подати відповідно до Кодексу податкову звітність. При цьому, статус податкового агента має особа, яка здійснює нарахування такого доходу платнику.

У ситуації, зазначеній у Вашому звернення, статус податкового агента має та особа, яка здійснює нарахування доходу платнику.

Крім того відповідно до абзацу другого пункту 1 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та
доповненнями (далі - Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ), зокрема є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичними особами - підприємствами, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємств), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (далі - роботодавці).

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону № 2464 визначено, що базою нарахування ЄВ роботодавцями є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».

Статтею 116 Кодексу законів про працю України (далі - КзпУ) передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення.

У статті 117 КзпУ визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівників сум у строки, зазначені в статті 116 КзпУ, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Проте, після звільнення працівника підприємство не несе обов’язку страхувальника щодо загальнообов’язкового державного соціального страхування, а відповідно і платника страхових внесків.

Отже, особам, яким після звільнення з роботи нарахована компенсація у сумі середньої заробітної плати за час затримки при звільненні, що підлягає сплаті на підставі рішення суду, ЄВ на зазначені суми не нараховується.

Правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1057-IV «Про недержавне пенсійне забезпечення» зі змінами та доповненнями (далі Закон № 1057).

Відповідно до пункту 1 статті 2 Закону № 1057 система недержавного пенсійного забезпечення - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

Згідно зі статтею 19і Кодексу та пунктом 3 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236, ДФС здійснює адміністрування та забезпечує контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків і зборів, митних та інших платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, незалежно до бюджетів якого рівня вони надходять. У пункті 19-1 1.28 пункту 19-1 1 статті 19-1 Кодексу визначено, що контролюючі органи надають індивідуальні податкові консультації, інформаційно-довідкові послуги з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, питання щодо порядку відрахувань страхових внесків до накопичувального фонду недержавного пенсійного забезпечення не відноситься до компетенції ДФС.

Також повідомляємо, що відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу, податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Комментарии к материалу

Лучшие материалы

Благодарим за регистрацию на сайте Uteka.ua. Для подтверждения вашего e-mail адреса вам на почту было отправлено письмо. Пожалуйста, перейдите по ссылке указанной в письме.
Выплата зарплаты по решению суда: что следует учесть