Расходы на страхование ТМЦ
НКУ не предусмотрено разниц для корректировки финансового результата до налогообложения на суммы расходов в виде страховых платежей по договору страхования товарно-материальных ценностей от рисков случайной кражи, уничтожения или повреждения. Такие операции отражаются по правилам бухгалтерского учета при определении финансового результата до налогообложения.
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 18.12.2020 р. № 5263/ІПК/99-00-05-05-02-06
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо питань формування фінансового результату до оподаткування податком на прибуток у разі здійснення страхових платежів в рамках договорів страхування товарно-матеріальних цінностей та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє таке.
Відповідно до наданої інформації, заявник займається оптовою торгівлею комп’ютерною технікою, її складовими частинами і периферійним устаткуванням.
В процесі діяльності підприємство несе збитки у зв’язку із втратою товарно-матеріальних цінностей перевізником, крадіжками або пошкодженням.
При цьому виникли питання щодо:
- Коригування фінансового результату до оподаткування на різниці за витратами у вигляді здійснення страхових платежів в рамках договорів страхування товарно-матеріальних цінностей;
- Правомірності віднесення до складу бухгалтерських витрат сплачених підприємством страхових платежів в рамках вказаних договорів страхування;
- Правомірності віднесення до складу бухгалтерських витрат сплачених підприємством страхових платежів у разі ненастання страхових випадків;
- Чи повинно підприємство бути прибутковим для віднесення до складу витрат вказаних страхових платежів;
- Чи повинні вказані платежі пов’язуватися з доходом певного періоду;
- До якої групи бухгалтерських витрат повинні включатися страхові платежі в рамках договорів страхування товарно-матеріальних цінностей.
Статтею 924 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Відповідно до ст. 927 ЦКУ страхування вантажів, пасажирів і багажу проводиться відповідно до закону.
Статтею 6 Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» встановлено, що страхування вантажів та багажу (вантажобагажу) є одним із видів добровільного страхування.
Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.
Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону.
Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Щодо питання 1
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.
Положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування на суми витрат у вигляді страхових платежів за договором страхування товарно-матеріальних цінностей від ризиків випадкової крадіжки, знищення або пошкодження.
Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування.
Щодо питань 2-6
Платник податку має право відповідно до п. 52.1 ст. 52 Кодексу звернутися до контролюючих органів за наданням індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п.п. 191.1.28 п. 191.1 ст. 191 Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Надання роз’яснень з питань формування доходів та витрат в бухгалтерському обліку щодо сплачених підприємством страхових платежів не належить до компетенції ДПС.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, встановлено, що Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.
Таким чином, питання формування витрат в бухгалтерському обліку відносяться до компетенції Міністерства фінансів України.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Комментарии к материалу