Продажа столовых вин на разлив: нужна ли лицензия и применение РРО?

Розничная торговля столовымы винами может осуществляться субъектами хозяйствования всех форм собственности, без лицензии на розничную торговлю алкогольными напитками, только при условии соответствия такой продукции понятию «вина столовые» с учетом ограничений, установленных Законом № 481.

Физические лица - предприниматели, применяющие упрощенную систему налогообложения, могут не применять РРО и/или прро только при розничной продаже пива, сидра, перри (без добавления спирта), столовых вин при условии непревышением такими физическими лицами - предпринимателями объема дохода в календарном году более 1 000 000 гривен.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 30.09.2020 р. № 4065/ІПК/99-00-09-03-03-06

Державна податкова служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула запит Фізичної особи - підприємця  (далі - ФОП) стосовно надання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства, та в межах компетенції повідомляє.

У запиті ФОП зазначила, що перебуває на спрощеній системі оподаткування другої групи та просить надати роз’яснення щодо права здійснювати торгівлю столовими винами на розлив фізичною особою - підприємцем без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (а саме винами із об’ємною часткою етилового спирту: сухих, напівсухих вин - 9,0 - 14,0 відсотків; напівсолодких - 9,0 - 13,0 відсотків, столових спеціального типу - 10,5 - 15,0 відсотків) та щодо необхідності застосування РРО чи розрахункових книг і книг обліку в даній ситуації.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 295 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин).

Правові відносини у сфері виноградарства та виноробства України, пов’язані з веденням виноградників та виробництвом винограду, вина та інших продуктів виноробства, визначає регламентацію і контроль в цих галузях виробництва, права і обов’язки виробників, повноваження органів виконавчої влади і спрямований на посилення боротьби з фальсифікацією виноробної продукції в Україні регулює Закон України від 16 червня 2005 року № 2662 «Про виноград та виноградне вино» (далі - Закон № 2662). Дія цього Закону поширюється на юридичних та фізичних осіб, господарська діяльність яких включає виробництво, реалізацію, експорт та імпорт товарної продукції в галузі виноградарства і виноробства.

Вино столове - вино, виготовлене шляхом повного чи неповного збродження сусла. Залежно від вмісту цукрів, столове вино поділяється на сухе, напівсухе, напівсолодке (ст. 1 Закону № 2662).

Не допускаться випуск столових вин із вмістом спирту нижче 9 відсотків об’ємних, сортових - 9,5 і марочних - 10 відсотків об’ємних. Додавання спирту етилового або спиртованих виноматеріалів чи сусла (містеля) до вин столових не допускається (ст. 6 Закону № 2662)

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі, зокрема алкогольними напоями, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон № 481).

Дія Закону № 481 не поширюється на роздрібну торгівлю винами столовими, крім випадків, передбачених Законом № 481, а також на виробництво вин виноградних і плодово-ягідних, напоїв медових, наливок і настоянок, виготовлених громадянами в домашніх умовах для власного споживання.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій (ч. 20 ст. 15 Закону № 481).

Обмеження щодо продажу зокрема вин столових встановлено статтею 153 Закону № 481, а саме забороняється продаж:

• особами, які не досягли 18 років;
• особам, які не досягли 18 років;
• у приміщеннях та на території навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, крім ресторанів, що знаходяться на території санаторіїв;
• у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій;
• у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі);
• з торгових автоматів;
• з рук;
• у невизначених для цього місцях торгівлі.

Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб’єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб’єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування, суб’єктів господарювання (у тому числі іноземних суб’єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) з універсальним асортиментом товарів (ч. 6 та ч. 7 ст. 153 Закону № 481).

Враховуючи зазначене, роздрібна торгівля столовими винами може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, без ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, лише за умови відповідності такої продукції поняттю «вина столові» з урахуванням обмежень, встановлених Законом № 481.

Продаж вин столових здійснюється без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням книжок та книг обліку розрахункових операцій (ч. 7 ст. 153 Закону № 481).

Згідно з пунктом 296.10 статті 296 Кодексу реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) та/або програмні реєстратори розрахункових операцій  (далі - ПРРО) не застосовуються платниками єдиного податку першої групи.

Водночас, пунктом 61 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу встановлено, що до 1 січня 2021 року РРО та/або ПРРО не застосовуються платниками єдиного податку другої - четвертої груп (фізичними особами - підприємцями) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 000 000 гривень, крім тих, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також реалізацію лікарських засобів та виробів медичного призначення.

З 1 січня 2021 року до 1 квітня 2021 року РРО та/або ПРРО не застосовуються платниками єдиного податку другої - четвертої груп (фізичними особами - підприємцями), обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 000 000 гривень, незалежно від обраного виду діяльності, крім тих, які, зокрема, здійснюють:

• реалізацію товарів (надання послуг) через мережу Інтернет;
• діяльність ресторанів, кафе, ресторанів швидкого обслуговування, якщо така діяльність є іншою, ніж визначена пунктом 11 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

При цьому, у разі перевищення платником єдиного податку другої - четвертої груп (фізичною особою - підприємцем) в календарному році обсягу доходу 1 000 000 гривень, застосування РРО та/або ПРРО для такого платника єдиного податку є обов’язковим. Застосування РРО та/або ПРРО починається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується в усіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку.

Закон України від 06 липня 1995 року № 265 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265) визначає правові засади застосування РРО та ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

Відповідно до пункту 6 статті 9 Закону № 265 РРО та/або ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) платниками єдиного податку (фізичними особами - підприємцями), які не застосовують РРО та/або ПРРО відповідно до Кодексу.

Враховуючи викладене, фізичні особи - підприємці, що застосовують спрощену систему оподаткування, можуть не застосовувати РРО та/або ПРРО лише при роздрібному продажу пива, сидру, пері (без додання спирту), столових вин за умови неперевищення такими фізичними особами - підприємцями обсягу доходу у календарному році більше 1 000 000 гривень.

У інших випадках, застосування РРО та/або ПРРО фізичним особами - підприємцями (платниками єдиного податку) є обов’язковим.

Також звертаємо увагу, що з 1 квітня 2021 року застосування РРО та/або ПРРО незалежно від обсягу доходу та виду діяльності є обов’язковим для усіх фізичних осіб - підприємців, крім платників єдиного податку першої групи.

Поряд з цим інформуємо, що відповідно до пункту 528 підрозділу 10 розділу XX Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема статтями 52 і 53 розділу II Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.