Госрегистрация юрлиц, ФЛП и общественных формирований
Читайте по теме:
Разъяснение Министерства юстиции Украины относительно некоторых вопросов в сфере государственной регистрации юридических лиц, физических лиц - предпринимателей и общественных формирований
МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 13.12.2019 р. № 695/26996-26-19/8.4.3
Виконавчому комітету Коростенської міської ради
У Міністерстві юстиції України розглянуто лист від 21 листопада 2019 року № 02-16-02/1499 щодо надання роз'яснення з деяких питань у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та в межах компетенції повідомляється.
Щодо певних обмежень стосовно вчинення реєстраційних дій державним реєстратором
03 жовтня 2019 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 159-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав власності» (далі - Закон № 159-IX), яким, зокрема, внесені зміни до статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон про реєстрацію).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону про реєстрацію державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державний реєстратор) - особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації, нотаріус.
Так, частиною сьомою статті 6 Закону про реєстрацію встановлено певні обмеження щодо можливості державним реєстратором вчиняти реєстраційні дії.
Згідно з вказаними положеннями державний реєстратор не має права проводити реєстраційні дії щодо суб'єкта державної реєстрації, з яким державний реєстратор перебуває у трудових відносинах або засновником (учасником) якого він є. У такому разі державна реєстрація проводиться іншим державним реєстратором.
Державний реєстратор не має права проводити реєстраційні дії щодо себе, свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також юридичних осіб, засновником (учасником) яких він є. У такому разі державна реєстрація проводиться іншим державним реєстратором відповідного суб'єкта державної реєстрації.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону про реєстрацію суб'єктами, уповноваженими на проведення державної реєстрації, є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчі органи рад - це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Так, згідно з частиною першою статті 16 вказаного Закону органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Разом з тим, звертаємо увагу на застосування норм Закону про реєстрацію в частині застосування обмежень до державного реєстратора під час проведення державної реєстрації щодо комунальних унітарних підприємств.
Статтею 78 Господарського кодексу України визначено, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.
Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
Відповідно до пункту 30 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» прийняття рішень про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади відноситься до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.
Враховуючи викладене, якщо державний реєстратор перебуває у трудових відносинах з виконавчим органом сільської, селищної чи міської ради, він не має права проводити реєстраційні дії щодо зазначеного органу. При цьому такий державний реєстратор має право проводити реєстраційні дії щодо органу місцевого самоврядування та будь-яких юридичних осіб, утворених органом місцевого самоврядування.
Щодо документів, які підтверджують повноваження діяти від імені іншої особи для проведення реєстраційних дій
Відповідно до частини п'ятої статті 6 Закону про реєстрацію (в редакції Закону № 159-IX) у разі подачі документів на державну реєстрацію уповноваженою на те особою державним реєстратором встановлюється обсяг повноважень такої особи на підставі документа, що підтверджує її повноваження діяти від імені іншої особи.
Для цілей проведення реєстраційних дій документом, що підтверджує повноваження діяти від імені іншої особи, є документ, що підтверджує повноваження законного представника особи, нотаріально посвідчена довіреність або відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) про особу, яка уповноважена діяти від імені особи.
Нагадаємо, що відповідно до вимог статті 242 Цивільного кодексу України законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей є їх батьки (усиновлювачі).
Опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною. Законним представником у випадках, встановлених законом, може бути й інша особа.
З огляду на це повідомляємо, що повноваження батьків дитини перевіряються відповідно до відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян, а інших законних представників підтверджуються документами, виданими компетентними органами (рішення суду, органу опіки і піклування тощо).
Дійсність довіреності, нотаріально посвідченої відповідно до законодавства України, перевіряється за допомогою Єдиного реєстру довіреностей (далі - Реєстру).
У контексті наведеного слід зазначити, що перевірка дійсності довіреності за допомогою Реєстру проводиться, у тому числі, з метою виключення можливості її підроблення.
Реєстрація довіреностей (їх дублікатів), посвідчених посадовими, службовими особами, перерахованими в частині 3 статті 245 Цивільного кодексу України, статтях 37 - 38 Закону України «Про нотаріат», а також відомості про припинення їх дії, здійснюється в Реєстрі за заявою довірителя про реєстрацію таких довіреностей.
Враховуючи викладене, у разі подання документів представником юридичної особи у випадку, якщо відомості про такого представника відсутні в Єдиному державному реєстрі, належним документом, що підтверджує його повноваження, буде нотаріально посвідчена довіреність.
Щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, зокрема змін до установчих документів об'єднань співвласників багатоквартирного будинку
Перелік документів, що подаються для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, встановлений частиною четвертою статті 17 Закону про реєстрацію.
Одним із документів, що подаються для державної реєстрації, є примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв'язку з юридичною особою.
Вимоги до оформлення документів, що подаються для державної реєстрації, визначені у статті 15 Закону про реєстрацію.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 15 Закону про реєстрацію рішення уповноваженого органу управління юридичної особи повинно бути оформлено з дотриманням вимог, встановлених законом, та відповідати законодавству.
Рішення уповноваженого органу управління юридичної особи, що подається для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками), уповноваженими ними особами або головою та секретарем загальних зборів (у разі прийняття такого рішення загальними зборами). Справжність підписів на такому рішенні нотаріально засвідчується з обов'язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів, крім рішень, створених на порталі електронних сервісів та підписаних з використанням кваліфікованого електронного підпису, а також інших випадків, передбачених законом.
Щодо подання документів для проведення державної реєстрації зміни складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю
Пункт 8 частини першої статті 1 Закону про реєстрацію доповнено новим абзацом згідно із Законом № 159-IX, яким передбачається, що заявником є особа, яка набула частку (частину частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, особа, яка відчужила (передала) її, або уповноважена ними особа.
Звертаємо увагу, що викладення норми в частині визначення заявника має відповідний стилістичний характер написання, а саме перелічуються усі можливі суб'єкти подання документів та передбачається можливість використання ними своїх представників. При цьому норма не вказує на необхідність подачі документів усіма заявниками разом. Так, в певних нормах передбачається, що заявником є особа, що набула частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, та її спадкоємець. Звісно, одночасна участь таких осіб при поданні заяви неможлива. Саме тому, коли мова йде про набуття права на частку в статутному капіталі, заявником може бути як покупець чи його представник, так і продавець чи його представник.
Крім того, статтею 238 Цивільного кодексу України передбачено, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. Тобто обидві особи, які підписали акт прийняття-передачі частки, не можуть видати довіреність одній особі.
Щодо документа, який посвідчує повноваження представника у разі участі в загальних зборах юридичної особи
Відповідно до частин першої, третьої статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Статтею 244 Цивільного кодексу України визначено, що представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Згідно зі статтею 245 Цивільного кодексу України довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню.
Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (стаття 246 Цивільного кодексу України).
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» зазначено, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Щодо вимог до документів, викладених іноземною мовою, що подаються для державної реєстрації
Пунктом 14 частини першої статті 15 Закону про реєстрацію встановлено, що документ, викладений іноземною мовою, повинен бути перекладений на державну мову із засвідченням вірності перекладу з однієї мови на іншу або підпису перекладача в установленому законодавством порядку.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про нотаріат» (в редакції Закону № 159-IX) тексти, зокрема довіреностей, перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу, заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису (за винятком тих примірників, що залишаються у справах нотаріуса), викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів.
Закон про реєстрацію передбачає обов'язок державного реєстратора перевіряти використання спеціальних бланків нотаріальних документів, на яких викладені документи, що подаються для здійснення реєстраційних дій, за допомогою Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів.
Перевірка використання спеціальних бланків нотаріальних документів реалізована за посиланням https://r№b.№ais.gov.ua в мережі Інтернет.
Принагідно повідомляємо, що листи Міністерства юстиції України не встановлюють норм права, а мають інформаційний характер.
Перший заступник Міністра
Є. Горовець
Комментарии к материалу