Частичная компенсация расходов на уплату налогов

При условии отсутствии договора аренды (или иного возмездного сделки о предоставлении права пользования земельными участками и объектами недвижимого имущества) получение средств плательщиком налога от фактической пользовательских объектов недвижимого имущества и земельных участков, на которых такие объекты находятся, в качестве компенсации понесенных расходов по уплате земельного налога и налога на недвижимое имущество, отличное от земельного участка, в период переоформления прав пользования (внесения соответствующих записей в Госреестр вещ прав на недвижимое имущество и Госземкадастра) не является оплатой стоимости услуг для целей налогообложения НДС и, соответственно, не является объектом обложения НДС.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 04.03.2020 р. № 910/6/99-00-07-03-02-06/ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо включення до бази оподаткування ПДВ платника податку часткової компенсації понесених ним витрат зі сплати земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, стосовно яких права не переоформлені на нового власні ка, який визначений рішенням Уряду, та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Як викладено у зверненні, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 18 вересня 2019 року № 840 «Про відокремлення діяльності з транспортування природного газу та забезпечення діяльності оператора газотранспортної системи» та від 15 листопада 2019 року № 942 «Деякі питання управління майном, що перебуває в державній власності та використовується для забезпечення транспортування природного газу магістральними газопроводами», договору від 21.11.2019 № 13010-05/197 «Про передачу на праві господарського відання державного майна, що перебуває у державній власності та використовується у процесі провадження діяльності з транспортуваї іня природного газу магістральними трубопроводами» об’єкти нерухоме сті газотранспортної системи на підставі акту приймання-передачі згідно з переліком були передані товариством у користування іншій особі.

Тобто, така інша особа стала фактичним користувачем вказаних об’єктів та земельних ділянок, на яких вони знаходяться. До внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру щодо фактичного власника (користувача) переданих об’єктів нерухомості та земельних ділянок планується укласти угоду щодо компенсації товариству іншою особою понесених ним витрат зі сплати земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Слід зазначити, що відповідно до положень статей 181, 182 Цивільного кодексу України, статті 5 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон № 1952-ІV) земельні ділянки, житлові будинки, будівлі, споруді є нерухомим майном, щодо яких проводиться державна реєстрація прав.

При цьому державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіціііне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-ІV).

Отже, оскільки інша особа є фактичним користувачем об’єктів нерухомого майна та земельних ділянок, на яких вони знаходяться, то у неї виникає обов'язок оформлення прав користування у порядок і строки відповідно до діючого законодавства.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Підпунктом «в» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ визначено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.

Постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгвлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобі з, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Статтями 284 та 286 Господарського кодексу України визначено, що істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна плата, яка є фіксова нім платежем, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, за умови відсутності договору оренди (чи іншого оплатного правочину про надання права користування земельними ділянками та об’єктами нерухомого майна) отримання коштів платником податку від фактичного користувача об’єктів нерухомого майна та земельних ділянок, на яких такі об’єкти знаходяться, як компенсації понесених витрат зі сплати земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у період переоформлення прав користування (внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру) не є оплатою вартості послуг для цілей оподаткування ПДВ та, відповідно, не є об’єктом оподаткування ПДВ.

При цьому пунктом 44.1 статті 44 розділу II ПКУ передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання (стаття 36 розділу І ПКУ) та повинні самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу II ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.