Підписуйся на інформаційну страховку бухгалтера
Підписатися

Нарахування лікарняних – роз’яснення держорганів

Про обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності. Як розрахувати допомогу по тимчасовій непрацездатності для працівників, які суміщують професії (посади), виконують обов'язки тимчасово відсутнього працівника тощо?

Відповідь Виконавчої дирекції ФСС з ТВП:

Згідно зі статтею 53 Закону України від 18.01.2001р. №2240 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» для обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності враховуються всі види заробітної плати в межах граничної суми місячної заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Механізм обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах визначений «Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. №1266 (далі – Порядок №1266).

Згідно з пунктом 7 Порядку №1266 середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої в межах максимальної величини заробітної плати за видами виплат, що включають основну й додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами ухваленими відповідно до Закону України «Про оплату праці», та підлягають обкладанню податком на доходи фізичних осіб не враховуючи передбачених законодавством пільг щодо сплати цього податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 14 Порядку №1266 середньоденна заробітна плата для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати з якої сплачувався єдиний соціальний внесок, на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді.

Суміщення професій (посад) передбачає виконання працівником поряд із своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) в межах робочого часу за основною роботою.

Відповідно до п.2.2.1 «Інструкції зі статистики заробітної плати», затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004р. №5, до фонду додаткової заробітної плати включається доплата за суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт, виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника, тощо.

Згідно з пунктом 20 Порядку №1266 сума допомоги по тимчасовій непрацездатності визначається множенням середньоденної (середньогодинної) заробітної плати на кількість робочих днів (годин), які підлягають оплаті за графіком роботи підприємства, установи, організації (структурного підрозділу підприємства, установи, організації або за індивідуальним графіком роботи) за період тимчасової непрацездатності.

Отже, допомога по тимчасовій непрацездатності нараховується на загальних підставах з урахуванням сум додаткової заробітної плати за суміщення професій (посад), якщо такі нарахування є в розрахунковому періоді.

Оскільки суміщення професій (посад) передбачає виконання працівником поряд із своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) в межах робочого часу за основною роботою, то і сума допомоги працівника визначається за основним графіком роботи підприємства, установи, організації (структурного підрозділу підприємства, установи, організації або за індивідуальним графіком роботи) за період тимчасової непрацездатності.

(«Праця і зарплата», №2 (822), 16 січня 2013р.)

Про оплату листка непрацездатності та надання відпустки для догляду за дитиною. На період хвороби кухонного працівника було прийнято працівницю, яка ще до виходу на роботу основного працівника подала листок тимчасової непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами, а після народження дитини написала заяву про надання їй відпустки для догляду за дитиною до трьох років. Чи має право роботодавець відмовити цій працівниці в наданні такої відпустки та звільнити у зв’язку із закінченням строку договору?

Інша працівниця, прийнята тимчасово на період відпустки основного працівника, подала листок тимчасової непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами, а після народження дитини їй було надано відпустку для догляду за дитиною до трьох років, до закінчення якої вона знову подала листок тимчасової непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами. Чи повинен роботодавець прийняти та оплатити ці листки?

Відповідь з Міністерства соціальної політики України:

Статтею 2 Закону України «Про відпустки» передбачено, що право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 179 Кодексу Законів про Працю України та статті 18 Закону України «Про відпустки» після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами на бажання жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (на підставі медичного висновку — до шестирічного віку).

Щодо звільнення працівниці, яка була прийнята на роботу за строковим трудовим договором на час тимчасової непрацездатності основного працівника і при цьому після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами виявила бажання скористатися відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, слід зазначити таке.

Згідно зі статтею 181 КЗпП відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати до досягнення дитиною шестирічного віку надаються за заявою жінки або осіб, які фактично доглядають за дитиною, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Тобто відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має бути надана в обов’язковому порядку за заявою працівника.

Слід зазначити, що відповідно до частини З статті 184 КЗпП звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років — ч.6 ст.179), одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженим ним органом не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язково працевлаштовують таких жінок також у разі їхнього звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна, плата, але не більш як три місяці з дня закінчення строкового трудового договору. Тобто норма названої статті встановлює пряму заборону на звільнення з ініціативи роботодавця такої категорії працівників.

Звільнення жінок, зазначених на підставі частини З статті 184 КЗпП, у зв’язку із закінченням строку трудового договору має певні особливості. Таке звільнення можливе, однак власник зобов’язаний при цьому працевлаштувати жінку на цьому самому або іншому підприємстві відповідно до її фаху.

Розрив у часі між звільненням і працевлаштуванням у такому разі не допускається. Однак відносини між власником (підприємством) і працівницею з дня закінчення строку трудового договору мають істотну специфіку. Передбачено збереження за жінкою на період працевлаштування середньої заробітної плати, однак не більш ніж на три місяці, з дня закінчення строкового трудового договору, а не з дня звільнення. Власник повинен тільки попередити жінку, що після закінчення строкового трудового договору вона до роботи допущена не буде, що на період пошуку підходящої роботи може перебувати вдома, що вона має з’явитися на підприємство, коли буде знайдена можливість її працевлаштувати для продовження роботи (в разі працевлаштування на цьому підприємстві) або для одержання трудової книжки і розрахунку із заробітної плати (в разі працевлаштування на іншому підприємстві). За наявності такого попередження можливий і інший варіант: продовження жінкою тієї самої (або за її згоди — іншої) роботи на цьому самому підприємстві до вирішення питання про її працевлаштування. Якщо жінка відмовляється від працевлаштування за фахом без поважних причин, то вона може бути звільнена на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП, хоча б після закінчення строку трудового договору пройшов певний час. Вважати при цьому трудовий договір продовженим на невизначений строк, що унеможливлюва­ло б застосування пункту 2 статті 36 КЗпП, не можна, оскільки після закінчення строку трудового договору мала місце вимога припинення трудового договору (ст.391 КЗпП).

Відповідно до статті 4 Закону №2240 право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні.

3а статтею 38 Закону №2240 допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у фомі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

Отже, якшо застрахована особа, яка перебуває, в трудових відносинах, подає листок непрацездатності, вона має право на допомогу по вагітності та пологах.

За період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, що збігається з відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога по вагітності та пологах виплачується застрахованій особі незалежно від надання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (частина 3 статті 38 Закону №2240).

(«Праця і зарплата», №19 (839), 22 травня 2013р.)

Про нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності за сумісництвом. 3а місцем основної роботи (районна поліклініка) працюю лікарем - психіатром і за сумісництвом — психіатром у дитячому будинку-інтернаті. З 27 серпня до 28 грудня 2012р. хворіла. Як має нараховуватися допомога по тимчасовій непрацездатності за сумісництвом?

Відповідь з Департаменту соціального страхування та партнерства Міністерства соціальної політики України:

За статтею 50 Закону №2240 допомога по тимчасовій непрацездатності призначається та надається застрахованим особам за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 14 Порядку №1266 передбачено, що середньоденна заробітна плата для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності обчислюється діленням нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді.

Абзацом першим пункту 21 Порядку №1266 передбачено, що застрахованій особі, яка працює за сумісництвом, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується на підставі копії листка непрацездатності, виданого в установленому порядку, засвідченої підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи.

Згідно з абзацами третім-п’ятим пункту 21 Порядку №1266 середньоденна заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах за місцем роботи за сумісництвом обчислюється діленням нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, на кількість відпрацьованих робочих днів розрахункового періоду за основним місцем роботи.

Якщо особа в розрахунковому періоді за місцем роботи за сумісництвом не працювала кілька днів, що припадають на розрахунковий період за основним місцем роботи, для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності середньоденна заробітна плата за місцем роботи за сумісництвом обчислюється діленням нарахованої в розрахунковому періоді заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески за фактично відпрацьовані календарні місяці (відпрацьований час), на кількість робочих днів за місцем роботи за сумісництвом.

У такому разі сумарна заробітна плата, з якої розраховуються страхові виплати, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом не може перевищувати розміру максимальної величини (граничної суми) заробітної плати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок.

(«Праця і зарплата», №22 (842), 12 червня 2013р.)

Про нарахування та виплату допомоги по вагітності та пологах. Жінка працює лаборантом на кафедрі у вищому навчальному закладі IV рівня акредитації й одночасно за сумісництвом асистентом (викладає спецдисципліни) на цій самій кафедрі (з 1 вересня до 30 червня щороку). З 1 жовтня 2012 р. вийшла у відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами. Як їй мали нарахувати допомогу по вагітності та пологах?

Відповідь Виконавчої дирекції ФСС з ТВП:

За статтею 50 Закону №2240 допомога по вагітності та пологах призначається та надається застрахованим особам за основним місцем роботи та сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів З і 4 Порядку №1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат, є період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням страхового випадку, впродовж якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески. Таким періодом є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому стався страховий випадок.

Якшо застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески менш як шість календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа) в яких сплачено страхові внески.

Пунктом 14 Порядку №1266 передбачено, що середньоденна заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах обчислюється діленням нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, на кількість календарних днів за розрахунковий період (без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, — тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком).

Абзацом першим пункту 21 Порядку №1266 передбачено, що застрахованій особі, яка. працює за сумісництвом, допомога по вагітності та пологах нараховується на підставі копії листка непрацездатності,виданого в установленому порядку, засвідченої підписом керівника і печаткою за. основним місцем роботи та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи.

Згідно з абзацами третім та четвертим пункту 21 Порядку №1266 середньоденна, заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах за місцем роботи за сумісництвом обчислюється діленням нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, на кількість календарних днів у відповідній частині розрахункового періоду за основним місцем роботи.

Якщо особа в розрахунковому періоді за місцем роботи за сумісництвом не працювала кілька днів, що припадають на розрахунковий період за основним місцем роботи для розрахунку допомоги по вагітності та пологах, середньоденна заробітна плата за місцем роботи за сумісництвом обчислюється діленням нарахованої в розрахунковому періоді заробітної плати, з якої сплачувались страхові внески за фактично відпрацьовані календарні місяці (відпрацьований час), на кількість календарних днів за місцем роботи за сумісництвом.

Оскільки трудовий договір за місцем роботи за сумісництвом був укладений 1 вересня 2012 р., то середню заробітну плату для розрахунку допомоги по вагітності та пологах за місцем роботи за сумісництвом мали обчислити виходячи із нарахованої заробітної плати в одному календарному місяці розрахункового періоду — вересні 2012 р., що відповідає нормам чинного законодавства.

(«Праця і зарплата», №24 (844), 26 червня 2013р.)

Про нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності. Ha підприємстві є окремі дільниці з цілодобовим режимом роботи, працівники яких працюють позмінно, тривалість зміни - 12 год. Виходячи з виробничих потреб та за погодженням з профспілковим комітетом запроваджено річний підсумований облік робочого часу. У якому порядку надають допомогу по тимчасовій непрацездатності, яка виникла в період відпустки: за графіком роботи працівника чи за 8-годинним робочим днем п’ятиденного робочого тижня?

Відповідь Виконавчої дирекції ФСС з ТВП:

Пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України «Про відпустки» передбачено, що щорічна відпустка має бути перенесена на інший період або продовжена в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.

Згідно зі статтею 35 Закону №2240 у разі настання тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, підчас перебування в щорічній (основній чи додатковій) відпустці надається допомога в порядку та розмірах, установлених цим Законом, у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати.

Допомога по тимчасовій непрацездатності має виплачуватися застрахованій особі за робочі дні (години) згідно з графіком роботи підприємства, його структурного підрозділу або індивідуальним графіком роботи застрахованої особи (якшо такий їй установлено), пропущені через непрацездатність.

У разі підсумованого обліку робочого часу для розрахунку оплати листка непрацездатності застосовується середньогодинна заробітна плата відповідно до пункту 15 Порядку №1266.

За пунктом 16 Порядку №1266 середньогодинна заробітна плата обчислюється діленням нарахованої за розрахунковий період заробітної плати на кількість фактично відпрацьованих застрахованою особою в зазначений період годин. Розрахунковий період, за який обчислюється середньогодинна заробітна плата, визначається відповідно до пунктів З-6 Порядку №1266.

В даному випадку, якщо тимчасова непрацездатність працівника, який працює за змінним графіком, настала під час його перебування в щорічній (основній чи додатковій) відпустці, допомога по тимчасовій непрацездатності має надаватися за робочі години згідно з графіком роботи застрахованої особи, пропущені у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.

(«Праця і зарплата», №33 (853), 04 вересня 2013р.)

Про виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності. У перший день хвороби працівник за рішенням суду на період досудового розслідування був відсторонений від роботи на обійманій посаді без збереження зарплати. Як у такому разі оплатити перші п’ять днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства?

Відповідь з Міністерства соціальної політики України:

За частиною 1 статті 35 Закону №2240 допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), в разі настання в неї одного із страхових випадків, зокрема тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві.

Така сама норма передбачена пунктом 2 Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001р. №439.

Оскільки на час настання страхового випадку (тимчасової непрацездатності) працівник був відсторонений від роботи на обійманій посаді без збереження заробітної плати (втратив заробіток), допомога по тимчасовій непрацездатності не надається.

Відповідно до Закону України від 01.12.94 р. № 266/94 «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в разі постановлення виправдувального вироку суду, встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду факту незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, закриття кримінального провадження, закриття справи про адміністративне правопорушення виникає право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом. Зокрема, громадянинові повертаються (відшкодовуються) заробіток та інші грошові доходи, які він утратив унаслідок незаконних дій.

(«Праця і зарплата», №41 (861), 06 листопада 2013р.)

Джерело: http://www.fse.gov.ua/fse/control/dnp...

Коментарі до матеріалу

Кращі матеріали