Тимчасово припинена діяльність підприємця не звільняє від сплати земельного податку

Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктами оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст.ст. 269, 270 Податкового кодексу України (далі – ПКУ)).

Особливості справляння земельного податку суб’єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV ПКУ (п. 269.2 ст. 269 ПКУ).

Зокрема, платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності (п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» та іншими нормативно-правовими актами не передбачено тимчасове припинення підприємницької діяльності.

Тобто при припиненні господарської діяльності фізична особа – підприємець не використовує у підприємницькій діяльності свої земельні ділянки. Відповідно не виконуються умови, які звільняють платника єдиного податку від сплати земельного податку.

Отже, фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку – власники земельних ділянок (землекористувачі на правах постійного користування земельними ділянками) при припиненні господарської діяльності сплачують земельний податок на загальних підставах.

Джерело: http://tr.sfs.gov.ua/media-ark/news-a...