Працівник без запису про звільнення в трудовій книжці

У зв'язку зі складною ситуацією на півдні і сході України багато громадян були змушені переїжджати з цих регіонів, і дуже часто в терміновому порядку.

Так, згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України від 20.10.2014 р № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706) внутрішньо переміщена особа - громадянин України, іноземець або особа без громадянства, що перебуває на території України на законних підставах і має право на постійне проживання в Україні, яке змусили залишити або покинути своє місце проживання в результаті або щоб уникнути негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, поширених проявів насильства, порушень прав людини і надзвичайних ситуацій природного або техногенного характеру.

Нагадаємо, що під час укладання трудового договору громадянин повинен надати трудову книжку (ст. 24 Кодексу законів про працю України (КЗпП)).

Нерідкі випадки, коли для збереження особистої безпеки працівники і роботодавці роз'їжджалися в різні регіони України або взагалі залишали країну і втрачали зв'язок один з одним. А з огляду на те що п. 2.21¹ Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мін'юсту, Мінпраці та Мінсоцзахисту України від 29.07.93 р № 58 (далі - Інструкція № 58), передбачено, що трудові книжки працівників, які працюють у фізичних осіб - підприємців, зберігаються безпосередньо у самих працівників, виникають ситуації, коли на руках у працівників залишалися трудові книжки, в яких немає позначки про припинення трудового договору. Як же таким громадянам влаштовуватися в подальшому на роботу? З даного питання в РЕДАКЦІЯ звернулася Мінсоцполітики України.

Як фізичній особі - підприємцю правильно оформити найманого працівника, що має статус внутрішньо переміщеного особи, якщо в його трудовій книжці немає запису про звільнення?

ЛИСТ

Міністерства соціальної політики України

від 02.03.2016 р. № 60/06 / 186-16

З метою реалізації права громадян України на працю працівники укладають трудові договори про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Передумовою для укладення трудового договору є розірвання трудового договору, який був укладений раніше, або укладення трудового договору на роботу за сумісництвом відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" від 03.04.93 р. № 245, Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Міністерства праці України, Міністерства  Юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.93 р. № 43.

Відповідно до статей 38, 39 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, і строковий трудовий договір, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Якщо заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена ​​неможливістю продовжувати роботу, зокрема переїзд на нове місце проживання, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

У разі неможливості з яких-небудь причин здійснити припинення трудових відносин відповідно до порядку, встановленого нормами чинного законодавства, зазначені відносини припиняються в судовому порядку.

У той же час повідомляємо, що листи міністерства не є нормативно-правовими актами, за своєю природою вони носять інформаційний, рекомендаційний і необов'язковий характер.

Директор юридичного департаменту                                                            О. Туліна

Отже, Мінсоцполітики вважає, якщо неможливо припинити трудові відносини відповідно до чинного законодавства, такі відносини повинні бути припинені в судовому порядку. Тобто підприємець не може оформити трудові відносини з працівником, у якого в трудовій книжці немає запису про розірвання трудового договору. Ймовірно, для можливості подальшого працевлаштування такий громадянин повинен подати роботодавцю певний документ (можливо, рішення суду).

Слід зазначити, що ч. 4 ст. 7 Закону № 1706 встановлено спрощену процедуру розірвання трудового договору для випадку, коли така особа не звільнилася з роботи. Так, при неможливості продовжувати роботу за попереднім місцем проживання для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю така особа може припинити трудові відносини, надавши нотаріально завірену письмову заяву про припинення трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява таким громадянином направлена роботодавцю рекомендованим листом (з описом такої заяви). Крім того, в разі якщо пересилання поштових відправлень на / з території, на якій працював громадянин неможливо, досить буде подати цю заяву в центр зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеного особи. Щодо подальшого працевлаштування працівника з незакритою трудовою книжкою в Законі № 1706 нічого не сказано.

З питанням про те, як повинна відбуватися процедура припинення трудових відносин в судовому порядку, які документи повинен подати громадянин майбутнього роботодавця, редакція звернулася до юриста АТ "Вдовичен і партнери" Марії Золотарьової.

Коментар юриста

Якщо мова не йде про отримання статусу безробітного, то єдиним ефективним способом припинення трудових відносин з роботодавцем, що знаходиться в зоні АТО, є припинення таких відносин в судовому порядку. В цьому випадку внутрішньо переміщена особа має звернутися до суду (за новим місцем проживання) з позовною заявою про припинення трудового договору. Правовою підставою для такого звернення є положення ст. 38 КЗпП, які передбачають право працівника на розірвання трудового договора за власною ініціативою.

Зазвичай рішення судових інстанцій по даних справах позитивні. Наприклад, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області рішенням від 14.03.2016 р. у справі № 243/1197/16-ц припинив трудовий договір, укладений між працівником і фізичною особою - підприємцем, і зобов'язав Слов'янський міський центр зайнятості зняти його з реєстрації.

Водночас чинна Інструкція № 58 не дає відповіді на питання подальшого внесення до трудової книжки працівника запису про звільнення.

Однак, з огляду на обов'язковість виконання судових рішень на території України, можна зробити висновок: незалежно від наявності або відсутності такого запису в трудовій книжці трудові відносини між працівником і роботодавцем вважаються припиненими у разі прийняття і вступу в силу відповідного судового рішення. І цей факт повинен бути врахований будь-якими третіми особами, в тому числі роботодавцями.

Виходячи з вищевикладеного, роботодавець може оформити з таким працівником трудовий договір і внести в його трудову книжку запис про приняття на роботу на підставі копії відповідного рішення суду про припинення трудових відносин з попереднім роботодавцем.

Вікторія ЛОБОДА

Джерело: http://chp.com.ua/newspaper-news/item...