Коли безнадійна дебіторська заборгованість підлягає списанню?

Столичні податківці у листі ГУ ДФС у м. Києві від 08.04.2016 № 8482/10/26-15-12-05-11 розглянули питання щодо відображення безнадійної дебіторської заборгованості.

Нагадаємо, безнадійною заборгованістю є заборгованість, що відповідає одній з таких ознак (пп. 14.1.11 ПКУ):

а) заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;
в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;
г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов’язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають (перебували) з таким кредитором у трудових відносинах;
ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізосіб – заборгованість, яка не перевищує 50% однієї мінімальної зарплати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (за відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізосіб);
д) актив у вигляді корпоративних прав або неборгових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юрособу у зв'язку з його ліквідацією;
е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;
є) прострочена заборгованість фіз- або юрособи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;
ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;
з) заборгованість суб’єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування фінрезультату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінзвітності підприємства відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III ПКУ.

У бухгалтерському обліку безнадійна дебіторська заборгованість – поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності (п. 4 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»).

Підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією (абз. 2 ст.6 ГПКУ).

За нормами ЦКУ, позовна давність – строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою прав про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256). Якщо особа визнає свій борг або інший обов’язок, про що свідчать вчинені особою дії, перебіг позовної давності переривається (ст. 264 ЦКУ).
Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, якщо дебітор вчиняє дії, що свідчать про визнання свого боргу (підписання акту звірення взаємних розрахунків), то  перебіг позовної давності переривається.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦКУ).
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ст.258 ЦКУ).

Таким чином, якщо у підприємства обліковується дебіторська заборгованість, то після закінчення терміну позовної давності або після банкрутства чи ліквідації боржника така заборгованість є безнадійною та підлягає списанню.