Парадокси зовнішньої торгівлі: кому продати товари

Українська митниця відзвітувала про показники експорту-імпорту товарів за 2017 рік.

За підрахунками чиновників, поставки за кордон зросли на 19% в порівнянні з 2016 роком. Хоча показники все ще далекі від 2013 року, коли експортували на 66% більше, ніж в 2017-му. Імпорт за минулий рік виріс відразу на 27% в порівнянні з 2016-м роком і впав на 68% в порівнянні з 2013 роком.

Світле майбутнє

Здавалося б, експортні результати України повинні вселяти оптимізм. Однак напад радості вони викликають рівно до тих пір, поки уважний дослідник не зверне увагу на показники 2013 року. Чи не радують і нинішні темпи зростання: при такій динаміці на докризовий рівень експорту Україна вийде на раніше 2023 року.

Звичайно, приводом для оптимізму може служити той факт, що торгівля з ЄС дійсно набирає обертів. За підсумками 2017 року експорт товарів з України в Європу перевищив показники 2013 року на 4%. Тобто після трьох років обвалу експорту, нам вперше вдалося переломити ситуацію і повернуться на рівень продажів до підписання угоди про асоціацію з ЄС.

При цьому експорт України в країни СНД впав за 4 роки на 67%. Можна сміливо сказати, що наша країна втратила ринок збуту країн співдружності. А зростання товарообігу з ЄС поки не дозволяє компенсувати цю втрату. Виправити ситуацію найближчим часом не вийде.

Такий висновок випливає багато в чому зі специфіки нашої торгівлі з ЄС і СНД. Продукцію машинобудування, готові продукти харчування і взагалі товари з високою доданою вартістю ми можемо поставляти тільки в країни СНД. І справа не тільки в технологічно відсталому виробництві або низьку якість продукції.

Хоч які були б хороші українські трансформатори або турбіни, Євросоюз ніколи не відкриємо для них свій ринок. Хоч зона вільної торгівлі Україна-ЄС скасувала мита на велику частину українського експорту, але величезна кількість неринкових обмежень діють і зараз.

Палиці в колесах

У цих питаннях Євросоюз великий фахівець. Всілякі стандарти ЄС, торгово-промислові палати, асоціації промисловців, антимонопольні заборони та інші заходи в кінцевому підсумку зводяться до захисту інтересів внутрішнього виробника. В результаті ЄС із задоволенням купує в Україні кукурудзу, але відмовляється брати кукурудзяні пластівці. Для цього у них є власні виробники.

Мало хто знає, що жорстка торгова війна між країнами йде і в самому Євросоюзі. Наприклад, Франція, Швеція та Данія відчайдушно відбиваються від польських продуктів харчування. На превелику силу вони потрапляють на полиці німецьких супермаркетів. Де вже тут мріяти про українські чіпсах на європейських прилавках?

З іншого боку ЄС дуже хоче продавати свої товари в Україні. До слова, зона вільної торгівлі з Євросоюзом багато в чому і орієнтована на збут європейських товарів у нас. Заковика лише в тому, що купівельна спроможність українців настільки сміхотворна, що скільки-небудь серйозного попиту на них немає і не може бути. Зростання ж європейського імпорту на 29% в 2017 здебільшого забезпечувався поставками легкових автомобілів і с / г техніки.

Африканський акцент

Торговий баланс України нині рятують країни Азії, Африки і частково ринок СНД. Падіння експорту в останню частково компенсують поставки в Туреччину, Індію, Китай і ще в Єгипет. Вони охоче беруть не тільки українське зерно, а й наш метал і навіть в невеликих обсягах продукцію машинобудування. Більш того, азіатські країни почали купувати українські готові продукти харчування.

Наприклад, через заборону ми більше не продаємо вершкове масло в Росію, Європа купує зовсім трішки - ми не можемо навіть вибрати безмитні квоту на поставки цього продукту. Зате в Марокко і Туреччини в минулому році поставили 40% всього відправленого на експорт української олії.

Найбільше в 2017 році з продуктів харчування Україна продала на зарубіжні ринки соняшникової олії. Трохи купила Голландія, але левова частка вирушила до Індії. В цілому, експорт продуктів приніс нашій країні мільярди доларів виручки.

На світовому ринку немає друзів. Тут все конкуренти і кожен хоче отримати максимальну вигоду. Обіграти всіх їх Україні дуже непросто. Наприклад, за 2017 рік наша країна експортувала в Польщу товарів на $ 2,7 млрд, що на 24% більше, ніж роком раніше і на 7% більше, ніж в 2013-му. У той же час імпорт з Польщі в нашу країну за той же період склав $ 3,4 млрд. Негативно зовнішньоторговельне сальдо - $ 0,7 млрд.

При цьому ми поставляємо полякам залізну руду, напівфабрикати чорних металів, а купуємо продукцію машинобудування і готові продукти харчування.

Ринок СНД Україна, швидше за все, втратила. Хоча за підсумками 2017 року експорт нашої країни до Росії виріс на 10% в порівнянні з 2016 роком, але в порівнянні з 2013 роком впав на 74%. Суттєвого покращення тут не варто чекати навіть через десятки років. Тому нам варто зосередитися на освоєнні нових ринків Азії та Африки.

За підсумками минулого року експорт України в Алжир виріс в 4,2 рази в порівнянні з 2013-м. Алжир почав активно купувати українське зерно, м'ясо і соняшникову олію. У 2017-му наша країна вийшла на ринки Бангладеш і Південній Кореї. Складно, але вельми привабливо виглядають продажу в Латинську Америку. Досвід показує, що знайти покупців на українську продукцію можна навіть без СНД. Ось тільки шукати їх варто перш за все в Азії і Африці.

Звичайно, забувати про ЄС теж не потрібно. Тут, правда, Україні потрібно максимально лавірувати і обігравати конкурентів. Зовнішню торгівлю в «білих рукавичках» ніхто не веде.

Джерело: https://kurs.com.ua/novost/51323-para...