Встановлення кінцевого бенефіціарного власника клієнта

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 10.02.2017 р. № 25-0008/10883

Про встановлення кінцевого бенефіціарного власника (контролера) клієнта

Національний банк України за результатами здійснення нагляду за банками з питань дотримання вимог законодавства України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, зокрема в частині встановлення всіх наявних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) або їх відсутності юридичних осіб - клієнтів банків вважає за необхідне зазначити таке.

У листі від 19.02.2016 р. N 25-00008/15199 Національний банк України звернув увагу банків на те, що на виконання вимог частин сьомої та дев'ятої статті 9 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон), статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність", пунктом 53 розділу V Положення про здійснення банками фінансового моніторингу¹ (далі - Положення N 417) визначено, що банк з метою встановлення всіх наявних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи - клієнта або факту їх відсутності зобов'язаний витребувати в клієнта - юридичної особи (крім клієнтів, зазначених у пункті 58 розділу V Положення N 417, підприємств, що повністю перебувають у державній власності та комунальних підприємств) інформацію та/або документи, що містять відомості про структуру власності клієнта.

____________
¹ Затверджене постановою Правління Національного банку України від 26.06.2015 N 417.

У доповнення до наведеного зазначаємо, що відповідно до абзацу другого пункту 20 частини першої статті 1 Закону кінцевим бенефіціарним власником (контролером) не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого права.

Варто відмітити, що останнім часом особи, які бажають приховати свою причетність до бізнесу, активно використовують послуги номінального сервісу. При цьому реальні власники прагнуть зберегти повну конфіденційність, навіть якщо в обраній ними країні, що має офшорний статус, всі реєстри, з яких можна отримати інформацію про бенефіціарних власників, закриті. Номінальний власник та/або керівник не беруть активної участі в господарській діяльності компанії та в її управлінні.

З огляду на вищезазначене, вважаємо, що під поняттям "номінальний власник (утримувач)" слід вважати особу, яка від свого імені управляє корпоративними правами іншої особи - реального кінцевого бенефіціарного власника (контролера) в інтересах останнього. Процедура використання послуг номінального сервісу реалізується, наприклад, таким чином: у пакеті документів офшорної компанії міститься документ під назвою "Declaration of Trust". Цей документ підписується як реальним власником компанії, так і номінальним власником (утримувачем) та підтверджує, хто саме є реальним власником компанії. Крім того, номінальні власники можуть передати повноваження на управління офшором реальному власнику шляхом підписання довіреності, на якій проставлено апостиль. Згідно з цією довіреністю бенефіціар має право діяти від імені номінального власника.

При цьому, на думку Національного банку України, факторами, які можуть свідчати про те, що власник (контролер) клієнта є номінальним, а не реальним, можуть бути, зокрема:

1) особа, яка хоч і зазначена як кінцевий бенефіціарний власник (контролер) клієнта, в тому числі згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, але вона є одночасно кінцевим бенефіціарним власником (контролером) та/або керівником багатьох інших юридичних осіб, країна реєстрації яких має офшорний статус;

2) фізична особа з місцем реєстрації в країні, що має офшорний статус, яка згідно з інформацією, отриманою безпосередньо від клієнта, зазначена як кінцевий бенефіціарний власник (контролер) юридичної особи (або клієнтом вказано, що кінцевий бенефіціарний власник (контролер) взагалі відсутній), проте ця інформація не співпадає з даними, що містяться в публічних джерелах інформації;

3) відповідно до отриманої від клієнта інформації встановлено, що кінцевим бенефіціарним власником (контролером) клієнта - юридичної особи є фізична особа. При цьому, ця юридична особа є досить великим господарським товариством (підприємством), володіє промисловими потужностями, здійснює фінансові операції на значні суми, отримує значні прибутки тощо. За результатами вивчення клієнта, з'ясовано, що особа, встановлена як кінцевий бенефіціарний власник (контролер) клієнта, фактично не впливає на його господарську діяльність, а реальний вплив на діяльність підприємства здійснюється іншою особою, яка публічно себе не проявляє як власник цього підприємства, проте отримує доходи від його господарської діяльності. Крім того слід врахувати, що такою фізичною особою, тобто реальним кінцевим бенефіціарним власником (контролером) зазначеної юридичної особи, може бути, наприклад, відомий громадський або політичний діяч.

Звертаємо увагу, що банки у зазначених вище випадках, з метою належного виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення під час здійснення ідентифікації та верифікації клієнтів - юридичних осіб, мають вживати додаткових заходів для з'ясування даних, що дають змогу встановити реальних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) цих юридичних осіб.

Крім того зазначаємо, що у разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої клієнтом інформації, в тому числі стосовно кінцевого бенефіціарного власника (контролера), банк відповідно до останнього абзацу пункту 55 розділу V Положення N 417 зобов'язаний провести поглиблену перевірку клієнта.

Якщо з'ясування даних, що дають змогу встановити реальних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) клієнта, є неможливим, банк відповідно до частини першої статті 10 Закону зобов'язаний відмовитись від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції.

Звертаємо увагу, що за результатами проведення перевірок, під час яких будуть встановлюватись факти, що свідчать про порушення вимог щодо ідентифікації клієнтів - юридичних осіб (резидентів/нерезидентів), зокрема нез'ясування даних, що дають змогу встановити реальних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) цих осіб або не підтвердження факту їх відсутності, Національний банк України розглядатиме питання щодо застосування до банків адекватних заходів впливу відповідно до вимог законодавства України.