Проблеми щодо розуміння та застосування органами ДФС положень ПКУ щодо концепції бенефіціарного власника

ГРОМАДСЬКА РАДА

ПРИ ДЕРЖАВНІЙ ФІСКАЛЬНІЙ СЛУЖБІ УКРАЇНИ

Від 13.07.2017

Вих. № 13/07-3                                                    

В.О. Голови Державної фіскальної служби України

Продану Мирославу Васильовичу

Шановний Мирославе Васильовичу!

Громадська рада при ДФС України користуючись нагодою, засвідчуємо Вам свою повагу та звертаємось із наступним:

Нажаль, роз’яснювальна та перевірочна практика свідчить про наявність системної проблеми щодо розуміння та застосування органами ДФС положень Податкового кодексу України (далі - ПКУ) щодо концепції бенефіціарного власника, що обумовлено наступним.

При нарахуванні доходів на користь нерезидента ПКУ дозволяє застосовувати положення міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування (зокрема, щодо застосування до них зниженої ставки податку чи звільнення таких доходів від оподаткування) за умови, що такий нерезидент є їх бенефіціарним (фактичним) власником. При цьому відповідно до ПКУ таким власником вважається особа, яка має право на отримання відповідних доходів та не є агентом, посередником чи їх номінальним власником. Інших положень щодо визначення та/чи документального підтвердження бенефіціарного статусу ПКУ не містить.

При цьому представниками ДФС на засіданні було зазначено, що податкові органи - з метою застосування міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування - виходять з наступного: якщо резидент бажає застосовувати положення таких договорів, він повинен самостійно визначити перелік документів, що зможуть довести перед податковими органами статус нерезидента як бенефіціарного власника відповідного доходу, та зібрати їх. Тобто не контролюючі органи мають доводити те, що отримувач доходів не є їх бенефіціарним власником, а платник при будь-якому нарахуванні доходів на користь нерезидента повинен доводити зворотне.

З такою позицією ДФС погодитися не можна виходячи з наступного. Відповідно до ст. 3 ПКУ податкове законодавство України складається, зокрема, з чинних міжнародних договорів. При цьому якщо таким міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені ПКУ, застосовуються правила міжнародного договору. Положення міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування застосовуються з урахуванням коментарів до типової моделі Конвенції ОЕСР (далі - Коментарі), що підтверджується й ДФСУ, зокрема, у листі від 12.01.2016 № 190/К/99-99-17-03-03-14. При цьому відповідно до п. 10 ст. 1 Коментарів концепція бенефіціарного власника визначена як міра, що запроваджена для боротьби з ухиленням від оподаткування. Про це також зазначено, зокрема, в п. 12 ст. 10 та п. 9 ст. 11 Конвенції.

Таким чином, якщо в органів ДФС відсутні відомості щодо того, що операція, яка ними розглядається, направлена на ухилення від оподаткування, у них немає підстав для застосування до неї концепції бенефіціарного власника та вимагати від платника документального підтвердження статусу нерезидента як бенефіціара відповідного доходу. Між тим, якщо в податкових органів будуть наявні відомості щодо ухилення від оподаткування, платник має знати, які документи він має надати для підтвердження бенефіціарного статусу нерезидента.

Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення:

1. Визнати зазначену позицію ДФС щодо застосування концепції бенефіціарного власника протиправною.

2. Створити робочу групу з представників ДФС, Міністерства фінансів України, членів та експертів Громадських рад при ДФСУ та Міністерстві фінансів України з метою розробки та затвердження узагальнюючої податкової консультації щодо ознак, документів та відомостей, які можуть використовуватись для підтвердження статусу нерезидента як бенефіціара відповідного доходу.

                                                                                                                              13 липня 2017 р.

З повагою,

Голова Громадської ради при ДФС України                                                    Дмитро Олексієнко