Выход физлица из состава учредителей общества – что с налогом на прибыль, НДС, НДФЛ и ВС?

Если в счет выплаты стоимости части участника, который выходит с общества, такому участнику передается имущество в виде необоротных активов, то следует учесть следующее (далее приводятся требования п. 138.1. и 138.2. Кодекса.

Общество, которое осуществляет начисление (выплату) дохода, выполняет функции налогового агента только в части отражения дохода от операций с инвестиционными активами в налоговом расчете по форме №1ДФ.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 03.12.2019 р. № 1680/6/99-00-07-01-01-15/ІПК

Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення підприємства щодо оподаткування операцій з виходу учасника, що є фізичною особою, із складу учасників товариства з обмеженою відповідальність та виплати вартості його частки у статутному капіталі такого товариства або передачі іншого майна, та у межах компетенції повідомляє.

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов’язки їх учасників визначено Законом України від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» зі змінами та доповненнями (далі — Закон № 2275).

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статтею 24 Закону № 2275 та статутом підприємства.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом.

При цьому пунктом 44.1 статті 44 Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників, зокрема, податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Щодо виникнення податкових зобов’язань з податком на прибуток підприємств у зв’язку з виходу учасника, що є фізичною особою, із складу учасників товариства з обмеженою відповідальність та виплати вартості його частки у статутному капіталі такого товариства або передачі іншого майна

Відповідно до абзацу першого підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Нормами Кодексу не передбачено проведення коригування фінансового результату до оподаткування за операціями з повернення (виплати коштами) учаснику, що є фізичною особою, його частки у статутному капіталі товариства у зв’язку з виходом учасника з такого товариства.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.

Згідно частини другої статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями, регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Якщо в рахунок виплати вартості частки учасника, що виходить з товариства, такому учаснику передається майно у вигляді необоротних активів, то слід враховувати наступне.

Пунктом 138.1 статті 138 Кодексу встановлено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема:

• на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта;
• на суму залишкової вартості окремого об’єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта.

Водночас, відповідно до пункту 138.2 статті 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується, зокрема:

• на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень статті 138 Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта;
• на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об’єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об’єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Щодо виникнення податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб та сплати військового збору

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Кодексу об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 Кодексу.

Особливості оподаткування доходу у вигляді інвестиційного прибутку визначено пунктом 170.2 статті 170 Кодексу.

Підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Кодексу встановлено, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Кодексу (крім операцій з деривативами).

При цьому, до продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року (абзац перший підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Кодексу).

Згідно з підпунктом 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 Кодексу облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов’язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.

Також доходи, визначені статтею 163 Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором (підпункт 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Таким чином, у разі виходу платника податку - фізичної особи з числа засновників (учасників) товариства - емітента корпоративних прав, йому повертається майно або кошти, попередньо внесені ним до статутного капіталу емітента, така операція згідно пункту 170.2 статті 170 Кодексу прирівнюється до продажу інвестиційного активу (корпоративного права) з відповідним оподаткуванням.

Товариство, яке здійснює нарахування (виплату) доходу, виконує функції податкового агента лише в частині відображенім доходу від операцій з інвестиційними активами у податковому розрахунку за формою № 1ДФ.

Відповідно до Довідника ознак доходів фізичних осіб, наведеного у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 зі змінами та доповненнями, інвестиційний прибуток (дохід) від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, визначено під ознакою доходу «112».

При цьому, фізична особа повинна визначити фінансовий результат операцій з інвестиційними активами та подати податкову декларацію про майновий стан і доходи, та самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації

Щодо виникнення податкових зобов’язань з податку на додану вартість

Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Кодексу об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу встановлено, що постачання товарів — це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Отже, операція з повернення товариством одному із засновників або учасників його внеску у вигляді товарів чи необоротних активів є об’єктом оподаткування податком на додану вартість та підлягає оподатковуванню на загальних підставах за основною ставкою.

При цьому, операція з повернення товариством внеску засновникам або учасникам у вигляді грошових коштів не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість і не підлягає оподатковуванню податком на додану вартість.

Водночас повідомляємо, що відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.