Уплаченный за физлицо налоговый долг включается в его налогооблагаемый доход

Денежное обязательство (кроме ЕСВ) или налоговый долг может оплатить за налогоплательщика другое предприятие. Но при условии, что этот субъект - налоговый агент или представитель налогоплательщика, действующего от его имени и за его счет.

Если же денежное обязательство или налоговый долг оплатит другой субъект хозяйствования, то уплаченную сумму включают в доход налогоплательщика, за которого было уплачено денежное обязательство или долг.

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 02.11.2018 р. № 4659/6/99-99-13-02-03-15/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення...щодо застосування окремих норм податкового законодавства та повідомляє.

Згідно з пп. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 Кодексу, платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов’язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом (п. 36.1 ст. 36 Кодексу).

Податковий обов’язок виникає у платника за кожним податком та збором (п. 36.2 ст. 36 Кодексу).

Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента (п. 36.4 ст. 36 Кодексу).

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Кодексом або законами з питань митної справи (п. 36.5 ст. 36 Кодексу).

Виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 Кодексу).
Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку (п. 38.2 ст. 38 Кодексу).

Відповідно до ст. 19 Кодексу платник податків веде справи, пов'язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах.

Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків - фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до частини першої ст.1000 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному.

Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (частина перша ст. 1003 ЦКУ).

Представник платника податків користується правами, встановленими Кодексу для платників податків.

Крім цього, згідно з п. 87.7 ст. 87 Кодексу забороняється будь-яка уступка грошового зобов'язання або податкового боргу платника податків третім особам. Положення п. 87.7 ст. 87 Кодексу не поширюються на випадки, коли гарантами повного та своєчасного погашення грошових зобов'язань платника податків є інші особи, якщо таке право передбачено Кодексом.

Враховуюче вищезазначене, сплата податку або збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Дія Закону № 2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених Законом № 2464, або в частині, що не суперечить Закону № 2464 (частина перша ст. 2 Закону № 2464).

Частиною сьомою ст. 9 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Згідно з частиною дев’ятою ст. 25 Закону № 2464 передача платниками єдиного внеску своїх обов’язків з його сплати третім особам заборонена

Отже, грошове зобов'язання (крім єдиного внеску) або податковий борг платника податків по податках та зборах може погасити інший суб'єкт господарювання за умови, що такий суб'єкт господарювання є представником платника податку, який діє від імені та за рахунок такого платника.

Водночас, якщо сума грошового зобов’язання або податкового боргу платника податків була погашена іншим суб'єктом господарювання (юридичною особою) ніж його представником, то сплачена сума включається до складу доходу платника податків, за якого було сплачено грошове зобов'язання або борг.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.