Розрахунки корпоративними картками

22.03.2017 1790 1 1

Популярність банківських платіжних карток беззаперечна, оскільки це зручний і надійний платіжний інструмент. Сьогодні багато суб’єктів підприємництва застосовують їх у своїй господарській діяльності. У яких операціях можна скористатися такими картками, розглянемо далі.

Розрахунки корпоративними картками

Платіжна картка як засіб платежу

Відповідно до п. 1.14 ст. 1 Закону про платіжні системи електронний платіжний засіб — це платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ. За визначенням п. 1.27 цієї статті платіжна картка — електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Як визначено у частині другій розділу ІІ Положення № 705, користувачем електронного платіжного засобу може бути юридична або фізична особа. Банк-емітент має право надавати фізичним особам, які не здійснюють підприємницької діяльності, особисті електронні платіжні засоби, а суб’єктам господарювання — корпоративні електронні платіжні засоби.

Таким чином, корпоративна банківська картка, як і будь-яка платіжна картка, є електронним платіжним засобом, використовувати який можливо (як і здійснювати операції за картковим рахунком) після того, як клієнт — власник поточного рахунку (у випадку з корпоративною карткою це юридична особа або підприємець) укладе відповідний договір з банком (п. 8.1 Інструкції № 492). У такому договорі банк зобов’язаний, зокрема, зазначити види платіжних операцій, які користувач має право здійснювати з використанням електронного платіжного засобу, правила та максимальний строк їх виконання.

Розрахунки карткою з нерезидентами

Відповідно до ст. 7 Декрету про валютний контроль у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовуються як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України — гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, встановленому Нацбанком України.

Безготівкові розрахунки в іноземній валюті мають здійснюватися з урахуванням режимів функціонування рахунків, визначених Інструкцією № 492.

Відповідно до п. 8.3 цієї Інструкції кошти з поточного рахунку юридичної особи та фізичної особи — підприємця не може бути використано за допомогою електронного платіжного засобу для одержання заробітної плати, інших виплат соціального характеру, здійснення розрахунків за зовнішньоторговельними договорами (контрактами), здійснення іноземних інвестицій в Україну та інвестицій резидентів за її межі.

Отже, чинним законодавством України, по-перше, вимагається проводити розрахунки з нерезидентом у межах торговельного обороту винятково через уповноважені банки і, по-друге, не дозволяється проводити такі операції за допомогою платіжних карток.

Слід зауважити, що в чинних нормативних документах визначення терміна «розрахунки в межах торговельного обороту» відсутнє. У Положенні № 484, яке діяло до 27.06.2012 р., розрахунки в межах торговельного обороту було визначено як рух коштів між резидентами і нерезидентами за операціями продажу (купівлі) товарів на підставі зовнішньоекономічних договорів, які передбачають експорт або імпорт товарів. У п. 3 постанови № 209, яка регулює питання щодо використання гривні в розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту, під такими розрахунками слід мати на увазі розрахунки за експорт/імпорт товарів. При цьому відповідно до ст. 1 Закону про ЗЕД:

- товаром є будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі);

- експортом товарів є продаж товарів українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб’єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів;

- імпортом товарів є купівля (в тому числі з оплатою у негрошовій формі) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

У п. 8.3 Інструкції № 492 наведено випадки, коли кошти з поточного рахунку в іноземній валюті юридичної особи та фізичної особи — підприємця може бути використано за допомогою електронного платіжного засобу.

КОРПОРАТИВНУ ПЛАТІЖНУ КАРКУ МОЖЕ БУТИ ВИКОРИСТАНО ВИНЯТКОВО ДЛЯ ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАЦІЙ ЧОТИРЬОХ ТИПІВ*:

одержання готівки за межами України для оплати витрат на відрядження;

здійснення розрахунків у безготівковій формі за межами України, які пов’язані з витратами на відрядження;

здійснення розрахунків у безготівковій формі за межами України, які пов’язані з витратами представницького характеру;

на оплату експлуатаційних витрат, пов’язаних з утриманням та перебуванням повітряних, морських, автотранспортних засобів за межами України, відповідно до умов Кодексу торговельного мореплавства, Повітряного кодексу, Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, Конвенції про дорожній рух

*Обмеження поширюються на розрахунки з нерезидентом як в іноземній валюті, так і в гривні.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна зробити висновок, що проведення розрахунків з нерезидентом за допомогою корпоративної банківської картки, не пов’язаних з відрядженням, експлуатаційними та представницькими витратами, заборонено і призводить до невиконання вимог ст. 7 Декрету про валютний контроль. За порушення резидентами порядку розрахунків, установленого цією статтею, ст. 16 зазначеного Декрету передбачено відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Нацбанку України на день здійснення таких розрахунків. Відповідно до ст. 1 цього Декрету валюта України є валютною цінністю так само, як іноземна валюта.

Відрядження

Перелік витрат на відрядження наведено в пп. «а» пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу. До них, зокрема, належать:

витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті). До витрат на проїзд у разі відрядження за кордон на службовому автомобілі включаються витрати на пально-мастильні матеріали (п. 12 розділу III Інструкції № 59). Відшкодовуються також інші витрати, пов’язані з технічним обслуговуванням, стоянкою та паркуванням службового автомобіля, збори за проїзд ґрунтовими, шосейними дорогами та водними переправами;

оплата вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень;

оплата телефонних розмов;

оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове страхування;

інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв’язку зі здійсненням таких витрат;

добові витрати (гранична неоподатковувана сума в 2017 р. для закордонних відряджень — 80 євро за календарний день відрядження).

При використанні корпоративної картки у відрядженні термін надання авансового звіту може бути таким:

якщо з карти за кордоном знімалася готівка — до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження з поверненням не витрачених у відрядженні коштів;

у разі якщо картку було використано для проведення розрахунків у безготівковій формі, а строк подання платником податку звіту про використання виданих на відрядження коштів не перевищує 10 банківських днів, за наявності поважних причин роботодавець (самозайнята особа) може його продовжити до 20 банківських днів.

Докладніше: http://www.visnuk.com.ua/

расчет корпоративная платежная карточка разъяснения ГНС