Про заполнение формы N 1ДФ: разъясняет ГФС

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 12.07.2017 р. N 1142/ІПК/20-40-13-11-11

Головне управління ДФС у Харківській області, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянуло Ваше звернення на отримання індивідуальної податкової консультації від N (вх. ГУ ДФС у Харківській області від N) щодо заповнення Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) (далі - форма N 1ДФ) з окремих питань та з урахуванням фактично викладених обставин в межах компетенції повідомляє наступне.

Відповідно до пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 ПКУ до загального місячного (оподатковуваного) доходу платника податку не включаються, зокрема, кошти, отримані на відрядження або під звіт і розраховані згідно з п. 170.9 ст. 170 ПКУ.

Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 року N 98, із змінами і доповненнями (далі - Постанова).

Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 року N 59 (із змінами і доповненнями) (далі - Інструкція), є обов'язковою для органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів.

Однак інші підприємства та організації цей документ можуть використовувати як допоміжний (довідковий).

У п. 4 розділу I Інструкції визначено, що підприємство, яке відряджає працівника, забезпечує його коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження (авансом). Аванс відрядженому працівникові може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.

Підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95 року N 265/95-ВР (із змінами та доповненнями) та ПКУ (п. 14 розділу I Інструкції).

За наявності оригіналів підтвердних документів підприємство відшкодовує в межах граничних сум витрат на найм житлового приміщення, затверджених Постановою, витрати відрядженим працівникам на найм житлового приміщення з розрахунку вартості одного місця у готелі (мотелі), іншому житловому приміщенні за кожну добу такого проживання з урахуванням включених до рахунків на оплату вартості проживання витрат на користування телефоном (крім витрат на службові телефонні розмови), холодильником, телевізором та інших витрат (п. 5 розділу II Інструкції).

Згідно з п. 177.8 ст. 177 ПКУ відряджений працівник отримує від фізичної особи - підприємця, який надавав послуги з найму жилого приміщення та переїзду, копію документа, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.

Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення п'ятого банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, надати згідно з положеннями Інструкції звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (п. 11 розділу II Інструкції).

Враховуючи зазначене, оскільки юридична особа тільки компенсує витрати працівника на відрядження, то відображати у формі N 1ДФ сплату працівником коштів за надані під час відрядження фізичною особою - підприємцем послуги така юридична особа не зобов'язана.

Разом з тим відповідно до пп. "б" п. 176.2 ст. 176 розділу IV та пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 розділу II ПКУ особи, які відповідно мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Відповідно пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV ПКУ.

Тобто у разі нарахування (виплати) доходів податковим агентом на користь платників податків, в тому числі виплачених на користь самозайнятих осіб (фізичних осіб - підприємців та осіб, що проводять незалежну професійну діяльність), такі доходи відображаються у формі N 1ДФ згідно з Порядком заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року N 4 (далі - Порядок), за ознакою доходу "157" - дохід, виплачений самозайнятій особі (відповідно до довідника ознак доходів, наведених у додатку до цього Порядку).

Стосовно необхідності відображення сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ), що сплачується за рахунок роботодавця по кожному працівнику окремо за ознакою доходу "133" у формі N 1ДФ, повідомляємо наступне.

Відповідно до пп. 165.1.6 п. 165.1 ст. 165 розділу IV ПКУ, до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума ЄВ, що вноситься за рахунок його роботодавця у розмірах, визначених законом.

Відповідно до частини 4 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року N 2464-VI (із змінами і доповненнями), ЄВ нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, на суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, а також на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, не зменшеної на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.

Відповідно до п. 21.1 ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 N 1058-IV (далі - ЗУ N 1058) органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходжень від сплати ЄВ, а також персоніфікований облік коштів накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, органів доходів і зборів, роботодавців, фізичних осіб, органів реєстрації актів громадянського стану, державної служби зайнятості, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, компанії з управління активами, зберігача та інших підприємств, установ, організацій та військових формувань.

Разом з тим прикінцевими положеннями ЗУ N 1058 встановлено, що вимоги (положення), які стосуються Накопичувального фонду, набирають чинності з дня запровадження законом порядку перерахування частини страхових внесків до Накопичувального фонду.

Враховуючи наведене, а також необхідність у майбутньому удосконалення обліку суми збору на державне пенсійне страхування, що вносяться за рахунок працедавця у розмірах, визначених законом, та обліковуються в індивідуальній картці застрахованої особи (найманого працівника), зазначена інформація до набрання чинності законом про запровадження перерахування частини страхових внесків до Накопичувального фонду у податковому розрахунку ф. N 1ДФ за ознакою "133" - сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (відповідно до довідника ознак доходів, наведених у додатку до Порядку) не відображається.

Слід зазначити, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.