Определение налоговых разниц по малоценным необоротным материальным активам

Поскольку малоценные необоротные материальные активы не относятся к основным средствам, то разницы, определяющиеся согласно ст. 138 Кодекса, по таким активам у плательщика не возникают.

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ГУ ДФС У ПОЛТАВСЬКIЙ ОБЛАСТI

ЛИСТ

від 02.07.2018 № 2915/ІПК/16-31-12-08-23

Щодо визначення податкових різниць по малоцінним необоротним матеріальним активам (МНМА)

Головне управління ДФС у Полтавській області розглянуло лист щодо визначення податкових різниць по малоцінним необоротним матеріальним активам, та керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі-Кодекс), повідомляє наступне.

Відповідно до пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Отже, в цілях оподаткування малоцінні необоротні матеріальні активи не належать до основних засобів.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Пунктами п. 138.1 та 138.2 ст. 138 Кодексу встановлено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 цієї статті.

Відповідно до пп. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу І цього Кодексу, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім «виробничого» методу.

У пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу визначені групи основних засобів та інших необоротних активів, а також мінімально допустимі строки їх амортизації у податковому обліку.

Зокрема, для групи 11 (малоцінні необоротні матеріальні активи) мінімально допустимі строки корисного використання не встановлені.

З урахуванням положень пп. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу вартість малоцінних необоротних матеріальних активів у податковому обліку не підлягає амортизації.

Отже, оскільки малоцінні необоротні матеріальні активи не належать до основних засобів, то різниці, що визначаються згідно зі ст. 138 Кодексу, за такими активами у платника не виникають.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.