Операции по компенсации расходов, понесенных налогоплательщиком - продавцом в связи с получением банковской гарантии: что с НДС?

Поскольку банковская гарантия предоставлена ​​банком с целью обеспечения выполнения условий договора по поставке товаров, то средства, уплачиваемые плательщику налога - поставщику покупателем товаров для компенсации расходов, связанных с получением и управлением банковской гарантией, фактически является дополнительной суммой средств, которая передается покупателем налогоплательщику налогов в связи с компенсацией стоимости товаров (расходов поставщика, связанных с поставкой товаров). Следовательно, сумма такой компенсации согласно пункту 188.1 статьи 188 НКУ рассматривается как увеличение договорной (контрактной) стоимости товаров и включается в базу налогообложения НДС такого плательщика налога - продавца с начислением НДС по ставке 20 проц. от такой базы.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 11.11.2020 р. № 4668/ІПК/99-00-05-06-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку  оподаткування ПДВ операцій з компенсації покупцем витрат, понесених платником податку – продавцем у зв’язку з отриманням банківської гарантії та її управлінням, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ),  повідомляє.

Як зазначено у зверненні, платником податку з метою забезпечення виконання зобов’язань за договором отримано від банку банківську гарантію. Платник податку – постачальник сплачує банку комісійну винагороду за таку банківську гарантію та щомісячну плату за управління нею. Платник податку – покупець товарів компенсує постачальнику витрати, пов’язані з отриманням та управлінням банківською гарантією для забезпечення виконання умов договору з постачання товарів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» та «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 ПКУ розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 статті 188 ПКУ визначено, що база оподаткування ПДВ операцій  з постачання  товарів/послуг  визначається виходячи з  їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного  податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок, звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів – виходячи із звичайної ціни), за винятком:

• товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
• газу, який постачається для потреб населення;
• електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань.

Таким чином, оскільки банківська гарантія надана банком з метою забезпечення виконання умов договору з постачання товарів, то кошти, які сплачуються платнику податку – постачальнику покупцем товарів як компенсація витрат, пов’язаних з отриманням та управлінням банківською гарантією, фактично є додатковою сумою коштів, яка передається покупцем платнику податків у зв’язку з компенсацією вартості товарів (витрат постачальника, пов’язаних з постачанням  товарів). Отже, сума такої компенсації згідно з пунктом 188.1  статті 188 ПКУ розглядається як збільшення договірної (контрактної) вартості товарів та включається до бази оподаткування ПДВ такого платника податку – продавця з нарахуванням ПДВ за ставкою 20 відс. від такої бази оподаткування.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання (стаття 36 ПКУ) та повинні самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.