Нужно ли отражать в декларации лишнюю НН?
В Индивидуальной налоговой консультации ГФС от 29.07.19 г. № 3538/6/99-99-15-03-02-15/ІПК (далее – ИНК № 3538) рассмотрена ситуация, когда на операцию поставки помимо правильной налоговой накладной (далее – НН) плательщиком была оформлена еще и неправильная (лишняя) НН.
Ситуация
Поставщик получил предоплату от покупателя двумя платежами – 13.03.18 г. и 14.03.18 г. Однако по ошибке оформил одну НН на обе эти суммы, датированную 13.03.18 г. В декларации за март сумма налоговых обязательств по этим предоплатам была отражена полностью.
Ошибка была обнаружена в апреле. Для исправления ошибки был оформлен расчет корректировки (далее – РК) к НН от 13.03.18 г. и оформлены две новые НН от 13.03.18 г. и от 14.03.18 г. Обе НН и РК были зарегистрированы в апреле и отражены в декларации за апрель.
Анализ ситуации
Согласно п. 6 разд. III Порядка, увержденного приказом Минфина от 28.01.16 г. № 21, данные, указанные в налоговой отчетности, должны соответствовать данным бухгалтерского и налогового учета плательщика НДС.
По мнению ГФС, изложенному в ИНК № 3538, при заполнении налоговой отчетности по НДС нужно руководствоваться данными бухгалтерского учета, а не показателями НН, составленных как по факту осуществления операций, так и без факта их осуществления.
То есть в данной ситуации НН и РК, оформленные в апреле для исправления ошибки в мартовской НН, не подлежат отражению в декларации за апрель. Поэтому ГФС рекомендует плательщику НДС подать уточняющий расчет к декларации за апрель, которым убрать из отчетности показатели этих НН и РК. Поскольку сумма налоговых обязательств в декларации за март в нашей ситуации отражена правильно, ее показатели не уточняются.
Обратите внимание! В ИНК № 3538 (а также в других аналогичных ИНК, разъяснении в ОИР, категория 101.24) ГФС акцентирует внимание на соответствии в первую очередь показателей декларации и данных бухгалтерского учета. Поэтому тем НН и РК, которые не подтверждены первичными документами, оформленными на операцию поставки, – не место в декларации.
Отметим, что на практике последнее время некоторые специалисты ГФС рекомендуют плательщикам НДС отражать в декларации НН и РК, оформленные для исправления ошибок, аналогичных тем, что приведены в нашей ситуации. И мотивируют это тем, что данные декларации за отчетный период должны соответствовать данным ЕРНН. Как видим, это не всегда возможно, поэтому нет оснований для отражения в декларации НН и РК, которые были составлены без факта осуществления операции.
Рекомендуем плательщикам НДС, которые оказываются в подобных ситуациях, получить индивидуальную налоговую консультацию в свой адрес. Так вы сможете избежать лишних вопросов со стороны специалистов ГФС на местах.
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 29.07.2019 р. № 3538/6/99-99-15-03-02-15/ІПК
Державна фіскальна служба України розглянула звернення, надіслане до ДФС листом ГУ ДФС у Київській області, щодо порядку формування показника Ʃперевищ та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).
Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.
При цьому пунктом 44.1 статті 44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/ібо податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.
Правові основи функціонування системи електронного адміністрування ПДВ (далі - СЕА ПДВ) регулюються статтею 200-1 ПКУ та регламентуються Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 (далі - Порядок № 569).
СЕА ПДВ працює виключно в автоматичному режимі та на підставі алгоритмів, розроблених відповідно до статті 200-1 ПКУ та Порядку № 569, і не допускає ручного втручання в її роботу.
Пунктом 200-1.3 статті 200-1 ПКУ визначено формулу, за якою здійснюєтеся обрахунок суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкові накладні та/або розрахунки коригування (далі - реєстраційна сума). Реєстраційна сума обчислюється автоматично та централізовано на рівні ДФС для кожного платника податку щоразу, як відбувається зміна значення будь-якого з показників такої формули.
Відповідно до пункту 200-1.З статті 200-1 ПКУ складовою формули, за якою обчислюється реєстраційна сума, є показник Ʃперевищ - загальна сума перевищення податкових зобов'язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН.
Згідно із пунктом 8 Порядку № 569 показник Ʃперевищ визначається як різниця між:
сумами податкових зобов’язань за операціями з постачання товарів (послуг) та отримання послуг від нерезидента, місцем постачання яких визначено митну територію України, та їх подальшого коригування згідно зі статтею 192 ПКУ, задекларованими платником у податкових деклараціях з ПДВ з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них, та сумами податку, зазначеними платником податку в податкових накладних, що складені за такими операціями (в тому числі податкових накладних, які не видаються отримувачу, а також складених під час отримання послуг від нерезидента, місцем постачання яких визначено митну територію України), та розрахунках коригування до них, зареєстрованих у ЄРПН.
Формування показника Ʃперевищ здійснюється автоматично для кожного платника ПДВ за кожний звітний період починаючи з 1 липня 2015 року, тобто враховується звітність з ПДВ починаючи з податкової звітності за липень 2015 року та податкові накладні і розрахунки коригування до них, складєні починаючи з 01.07.2015.
Перерахунок показника Ʃперевищ здійснюється щоразу при поденні декларації з ПДВ/уточнюючого розрахунку за вказані періоди на дату такого подання та/або реєстрації в ЄРПН податкової накладної/розрахунку коригування, складених за вказані періоди, на дату такої реєстрації. При обрахунку позитивного значення вказаного показника на таке значення зменшується реєстраційна сума (Ʃнакл) такого платника.
При цьому, при обрахунку показника Ʃперевищ враховуються усі податкові накладні/розрахунки коригування (у тому числі і ті, що складені без факту здійснення господарської операції), зареєстровані в ЄРПН.
У разі, якщо у платника податку виникли розбіжності між показниками податкової звітності з ПДВ за відповідний звітний період, з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до неї, та сумою податку, що міститься в складених таким платником у відповідному періоді податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, платнику слід перевірити правильність декларування суми податкозих зобов’язань, зазначених у поданих податкових деклараціях за відповідний період.
Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПКУ датою виникнення податкозих зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше («перша подія»):
- дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 201.1 статті 201 ПКУ встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.
Отже, податкова накладна складається - у день виникнення податкових зобов'язань з ПДВ платника ПДВ - постачальника товарів/послуг, визначених відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ (за правилом «першої події»).
Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (далі - Порядок № 21), згідно з пунктом 1 розділу III якого до податкової декларації з податку на додану вартість вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку.
Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункту 6 розділу III Порядку №21).
Тобто, при заповненні податкової звітності з ПДВ для відображення здійснених операцій платники податків повинні керуватися даними бухгалтерського обліку, а не податковими накладними, складеними як за фактом здійснення таких операцій, так і безпідставно (без факту їх здійснення).
У ситуації, описаній у зверненні, податкові зобов’язання за фактом отримання попередньої оплати 13.03.2018 та 14.03.2018 відображені у декларації платника за березень 2018 року у повному обсязі. При цьому за такими операціями спочатку було складено одну податкову накладну (№ ... від 13.03.2018), чим порушено вимоги ПКУ, а в подальшому було складено правильні податкові накладні (№№ ... та... від 13.03.2018 та 14.03.2018 відповідно).
Таким чином, на дві господарські операції (отримання попередньої оплати 13.03.2018 та 14.03.2018) платником складено три податкові накладні: одна - 13.03.2018 - на обидві суми попередньої оплати (з порушенням норм ПКУ) та дві - 13.03.2018 та 14.03.2018 - у відповідності до фактів отримання попередньої оплати (згідно з вимогами ПКУ).
При цьому показники, зазначені у податковій накладній № ... від 13.03.2019, складеній з порушенням норм ПКУ, та розрахунку коригування до неї не підлягали відображенню у податковій звітності з ПДВ. Водночас показники, зазначені у податкових накладних № ... від 13.03.2018 та № ... від 14.03.2018 (правильно складених), які були зареєстровані в ЄРПН у квітні 2018 року, підлягають відображенню у декларації за березень 2018 року у повному обсязі, а не в декларації за квітень 2018 року, як це було зроблено платником податку.
Пунктом 50.1 статті 50 ПКУ встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Таким чином, з метою виправлення помилок, допущених при заповненні податкової звітності з ПДВ (а саме повторне відображення податкових зобов’язань, які виникли у березні 2018 року, у декларації за квітень 2018 року, а також відображення у такій декларації розрахунку коригування до податкової накладної, що була складена з порушенням норм ПКУ), платнику податку необхідно:
а) декларацію за березень 2018 року залишити без змін (оскільки податкові зобов’язання за фактом отримання попередньої оплати 13.03.2018 та 14.03.2018 відображені у декларації платника за березень 2018 року у повному обсязі , у тому числі і у додатку 5 до декларації).
б) подати уточнюючий розрахунок до податкової декларації за квітень 2018 року для виведення в нуль показників, які не підлягали відображенню у цій декларації (податкові зобов’язання, які виникли у березні 2018 року), зокрема, у рядках 1, 7 декларації та додатках 1 та 5 до декларації).
Щодо показника Ʃперевищ слід зазначити, що суми ПДВ, відображеноі у податковій накладній, складеній з порушенням норм ПКУ, та у розрахунку коригування до неї, автоматично враховуються при розрахунку так эго показника.
Отже, для забезпечення правильності ведення податкового обліку та уникнення непорозумінь в частині розрахунку показника Хперевищ платникам податків необхідно чітко дотримуватись норм чинного законодавства з питань оподаткування та правил ведення бухгалтерського обліку, у тому числі при складанні та реєстрації в ЄРПН податкових накладних.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПКУ).
Комментарии к материалу