Налогообложение операций по ЦПС на транспортно-экспедиторские услуги

Лист ДФС

від 20.01.2017 № 1250/6/99-99-15-02-02-15

Державна фіскальна служба України розглянула листи щодо оподаткування операцій за цивільно-правовими угодами на транспортно-експедиторські послуги між юридичною особою на загальній системі оподаткування і фізичною особою – громадянином та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

1. Щодо оподаткування сум доходів фізичної особи у вигляді винагороди за договором транспортного експедирування податком на доходи фізичних осіб зазначаємо, що основними законодавчими актами, що регулюють транспортно-експедиторську діяльність, є Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України (далі – ГКУ) і Закон України від 01 липня 2004 року № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі – Закон № 1955).

         Відповідно до ст. 1 Закону № 1955 транспортно-експедиторська діяльність – це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

         При цьому транспортно-експедиторська послуга – це робота, що безпосередньо пов’язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

         Згідно зі ст. 9 Закону № 1955 за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.

         Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов’язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов’язань, пов’язаних із перевезенням (ст. 316 ГКУ).

         Відповідно до ст. 4 Закону № 1955 транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб’єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо.

         Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

         Транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб’єкти господарювання.

         Оподаткування доходів фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб – підприємців на загальній системі оподаткування, регламентується розділом ІV Кодексу.

         Порядок оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, визначено главою І розділу ХІV Кодексу.

         З метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства у частині оподаткування доходів фізичних осіб, для отримання більш конкретної відповіді необхідне детальне вивчення документів (матеріалів), які стосуються порушеного питання, зокрема договір про надання транспортно-експедиторських послуг.

2. Щодо складання акцизних накладних при здійсненні операцій з передачі (відпуску, відвантаження) пального іншим особам.

Відносини на умовах договору про надання послуг регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ). Так, відповідно до ст. 901 ЦКУ за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

При цьому ст. 902 ЦКУ передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто або у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним у повному обсязі перед замовником за порушення договору.

При передачі Товариством (замовник) паливно-мастильних матеріалів третій особі (виконавцю) на виконання умов договору про надання послуг, здійснюється передача (відпуск, відвантаження) пального від замовника до виконавця, що є операцією з реалізації пального у розумінні абзацу другого п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, тому замовник при здійсненні таких операцій є особою, що реалізує пальне.

Відповідно до п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб – підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

З метою виявлення необлікованих об’ємів пального Товариство, яке здійснює операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального іншим особам чи здійснює будь-які інші операції з пальним на митній території України, перелічені в абзаці другому п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зобов’язане складати акцизні накладні на такі обсяги реалізації, а також на обсяги пального, що використовується для власного споживання, зареєструвавши акцизні накладні в Єдиному реєстрі акцизних накладних (далі – ЄРАН) згідно з п. 231.1 ст. 231 Кодексу.

Звертаємо увагу, що за допомогою Системи електронного адміністрування реалізації пального (далі – СЕАРП) ведеться автоматизований облік у розрізі платників податку обсягів реалізованого пального, в тому числі обсягів пального, використаного для власного споживання, та сум сплаченого акцизного податку з цих обсягів. Товариству як платнику акцизного податку з реалізації пального необхідно здійснювати реалізацію пального з безумовним виконанням ним умов законодавства щодо оформлення документів у СЕАРП (ст.ст. 231-232 Кодексу), незалежно від того, чи будуть у нього виникати зобов’язання зі сплати акцизного податку.