Использование Руководств ОЭСР при формировании документов по ТЦО

При осуществлении предприятиями контролируемых операций, Указания ОЭСР могут использоваться налогоплательщиками и контролирующими органами как рекомендательно-методологические материалы во время практического применения ст. 39 Кодекса

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 15.08.2017 № 1615/6/99-99-15-02-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо випадків використання Настанов ОЕСР при формуванні документів з трансфертного ціноутворення та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Настанови Організації економічного співробітництва та розвитку щодо трансфертного ціноутворення для транснаціональних компаній та податкових адміністрацій (далі – Настанови ОЕСР) є головним рекомендаційно-методичним міжнародним документом у сфері регулювання трансфертного ціноутворення. Запроваджуючи в Україні правила трансфертного ціноутворення до Кодексу було імплементовано рекомендований Настановами ОЕСР принцип «витягнутої руки» (аrm’s length рrinciple) – що є всесвітньо визнаним стандартом контролю за трансфертним ціноутворенням.

Загальна методологія контролю за трансфертним ціноутворенням, викладена у статті 39 Кодексу, повністю відповідає методології Настанов ОЕСР, зокрема в частині застосування методів встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки», проведення функціонального аналізу та аналізу зіставності, підготовки документації, процедур попереднього узгодження ціноутворення тощо.

Водночас, Україна не є членом Організації економічного співробітництва та розвитку, тому Настанови ОЕСР не можуть розглядатись як норми прямої дії в Україні.

Разом з тим, враховуючи що Настанови ОЕСР є узагальненням найкращих сучасних практик застосування принципу «витягнутої руки» для оцінки трансфертного ціноутворення під час здійснення підприємствами контрольованих операцій, вони можуть використовуватись платниками податків та контролюючими органами як рекомендаційно-методологічні матеріали під час практичного застосування ст. 39 Кодексу.