Безвозмездная передача нежилого помещения в ОСМД: какие налоговые последствия по налогу на прибыль?

Если ОСМД находится в Реестре «неприбыльщиков», то операция по безвозмездной передаче обществом нежилого помещения в собственность такого объединения подпадает под действие пп. 140.5.9 ст. 140 НКУ.

Итак, если плательщик налога на прибыль безвозмездно передает нежилое помещение объединению совладельцев многоквартирного дома, которые внесены в Реестр на дату такой передачи, то такой налогоплательщик увеличивает финансовый результат налогового (отчетного) периода в размере стоимости такого помещения в размере, превышающем 4 % налогооблагаемой прибыли предыдущего отчетного года, в порядке согласно пп. 140.5.9 ст. 140 НКУ.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 19.10.2020 р. № 4302/ІПК/99-00-05-05-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «_____» (далі – Товариство) щодо оподаткування операцій з безоплатної передачі нежитлового приміщення об’єднанню співвласників багатоквартирного будинку та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах повноважень повідомляє.

Як зазначено у зверненні, до Товариства звернулися учасники об’єднання співвласників багатоквартирного будинку з проханням безоплатно передати у власність такого об’єднання одне з нежитлових приміщень, майнові права на яке належать Товариству, для цілей розміщення у такому нежитловому приміщенні дитячої кімнати.

Виникають питання щодо оподаткуванням податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість зазначеної операції Товариства.

Продажем (реалізацією) товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари  (п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Щодо податку на прибуток підприємств

Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, на підставі абзацу першого п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу,  є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Відповідно до абзацу першого п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Кодексу фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об'єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об'єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону, та неприбуткових організацій, до яких застосовуються положення п.п. 140.5.14 п. 140.5 ст. 140 Кодексу), у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

Згідно з підпунктом 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає вимогам, встановленим цим підпунктом.

Однією з таких вимог, встановлених підпунктом 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, є внесення організації контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).

На підставі п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств, зокрема, можуть бути віднесені об’єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Тож у разі, якщо об’єднання співвласників багатоквартирного будинку перебуває у Реєстрі, то операція з безоплатної передачі Товариством нежитлового приміщення у власність такого об’єднання підпадає під дію  п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Кодексу.   

Водночас, у разі ліквідації або продажу окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів чи невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів фінансовий результат до оподаткування збільшується згідно з п. 138.1 ст. 138 Кодексу:

• на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
• на суму залишкової вартості окремого об'єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Зменшення фінансового результату до оподаткування відповідно до п. 138.2 ст. 138 Кодексу відбувається,  зокрема:

• на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень ст. 138 Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта;
• на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об'єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об'єкта невиробничих основних засобів та/або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Для визначення об'єкта оподаткування розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 п. 14.1 ст. 14  розділу I Кодексу, підпунктами 138.3.2 – 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (абз. перший п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу).

Відповідно до п.п. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 Кодексу не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел, зокрема, витрати на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів.

Терміни «невиробничі основні засоби», «невиробничі нематеріальні активи» означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

Отже, якщо платник податку на прибуток безоплатно передає нежитлове приміщення об’єднанню співвласників багатоквартирного будинку, що внесене до Реєстру на дату такої передачі, то такий платник податку збільшує фінансовий результат податкового (звітного) періоду на суму вартості такого приміщення у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, у порядку згідно з п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Кодексу.

Крім того, якщо нежитлове приміщення було введено в експлуатацію як основний засіб або невиробничий основний засіб, то при безоплатному переданні такого нежитлового приміщення застосовуються коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, встановлені для продажу відповідно основних засобів або невиробничих основних засобів згідно з  п. 138.1 та п. 138.2 ст. 138 Кодексу.

Щодо податку на додану вартість

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктами «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 розділу V Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 розділу I Кодексу).

При цьому продаж (реалізація) товарів – це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 розділу I Кодексу).

Відповідно до п.п. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу під   безоплатно наданими товарами розуміються товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 розділу V Кодексу база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

• товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
• газу, який постачається для потреб населення;
• електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) встановлено статтями 187, 198 і 201 розділу V Кодексу.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм Кодексу, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, повідомляємо, що операція платника ПДВ з безоплатної передачі нежитлового приміщення є об’єктом оподаткування ПДВ, база оподаткування при здійсненні якої визначається за правилами, встановленими пунктом 188.1 ст. 188 розділу V Кодексу.

За такою операцією платник ПДВ зобов’язаний визначити податкові зобов’язання з ПДВ та скласти дві податкові накладні, які необхідно зареєструвати в ЄРПН у встановлені Кодексом терміни:

• одну – на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання;
• іншу – на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання/балансової (залишкової) вартості/звичайної ціни над фактичною ціною.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.