О едином налоге четвертой группы

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 15.06.2017 р. N 669/6/99-99-12-02-03-15/ІПК

Про єдиний податок четвертої групи

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), надає індивідуальну податкову консультацію на звернення Господарства щодо єдиного податку четвертої групи.

Господарство повідомило, що у 2016 році Фізичній особі для ведення фермерського господарства надано в оренду земельні ділянки у Полтавській області. Фізична особа у тому самому році зареєструвала фермерське господарство - юридичну особу, в якому є засновником та головою.

Господарство набуло статусу платника єдиного податку четвертої групи з 01.01.2017 р. і у зверненні запитує про можливість переходу на загальну систему оподаткування протягом поточного року та визначення звітного періоду для надання податкової декларації з податку на прибуток.

Також Господарство зацікавлене в з’ясуванні питань щодо укладання договорів суборенди земельної ділянки з Фізичною особою; включення до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи зазначених земельних ділянок без укладання договорів суборенди з Фізичною особою; визначення суб’єкта оподаткування за зазначені земельні ділянки, які передані до складеного капіталу Господарства.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу XIV Кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п. 291.2 ст. 291 Кодексу).

Юридична особа може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV Кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 розділу XIV Кодексу (п. 291.3 ст. 291 Кодексу).

Реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі, зокрема, подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву (п. 299.10 ст. 291 Кодексу).

Платник уточнює податкові зобов’язання, шляхом надання уточненої податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за той період, що настає після останнього дня календарного кварталу, в якому подано заяву щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування.

Об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди (п. 292¹.1 ст. 292¹ Кодексу).

Щодо обов’язку Господарства укладати договори суборенди землі із Фізичною особою - орендатором та включення до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи зазначених земельних ділянок без укладання додаткових договорів суборенди з Фізичною особою повідомляємо.

Відповідно до статті 19 Закону України від 19 червня 2003 року N 973-IV "Про фермерське господарство" до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити, зокрема, майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею.

Отже, за наявності документів, що підтверджують передачу Фізичною особою права користування земельними ділянками (права оренди) до складеного капіталу Господарства, зокрема статуту Господарства, акта прийому-передачі права оренди земельних ділянок, до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи включаються зазначені земельні ділянки без укладання додаткових договорів суборенди з Фізичною особою.

Передачу права користування землею до складеного капіталу фермерського господарства має бути відображено в бухгалтерському обліку (рахунок 12 "Нематеріальні активи", субрахунки 121 "Права користування природними ресурсами" та 122 "Права користування майном" Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. N 291 "Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування").

Щодо визначення платника орендної плати за земельні ділянки, надані в оренду для ведення фермерського господарства Фізичній особі, яка в подальшому створила Господарство, в якому є засновником та головою, повідомляємо.

Податкові зобов’язання з плати за землю обчислюються з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою та за даними Державного земельного кадастру або на підставі договору оренди земельної ділянки.

Враховуючи те, що Кодексом не передбачено інших підстав для обчислення плати за землю та право оренди на земельні ділянки оформлено, платником плати за зазначені земельні ділянки є Фізична особа.

Також зазначаємо, що основні засади господарювання в Україні і регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, визначаються Господарським кодексом України.

Щодо переходу платників єдиного податку на загальну систему оподаткування протягом поточного року та визначення звітного періоду для надання податкової декларації з податку на прибуток зазначаємо таке.

Відповідно до п. 294.1 ст. 294 Кодексу податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку четвертої групи є календарний рік.

Для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених п. 137.5 ст. 137 Кодексу, податковими (звітними) періодами є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду (п. 137.4 ст. 137 Кодексу).

Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною ст. 136 Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі ст. 135 Кодексу (п. 137.1 ст. 137 Кодексу).

Платники єдиного податку, які з 01 січня поточного року або пізніше переходять на загальну систему оподаткування, сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації за річний податковий (звітний) період (як новостворені), який для них починається з дати переходу на загальну систему та закінчується 31 грудня такого року, враховуючи положення пп. "а" п. 137.5 ст. 137 Кодексу.

У разі переходу платника єдиного податку на загальну систему оподаткування фінансовий результат до оподаткування визначається за правилами бухгалтерського обліку у періоді перебування такого платника на загальній системі оподаткування.

Отже, у разі переходу платника єдиного податку на загальну систему оподаткування платник податку подає податкову декларацію з податку на прибуток за податковий (звітний) рік, який починається з першого календарного дня відповідного податкового (звітного) періоду і закінчується 31 грудня такого року.

При цьому, враховуючи особливості визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток, такий платник податку разом з декларацією з податку на прибуток підприємств повинен подати фінансову звітність за відповідний податковий (звітний) період.

Водночас, враховуючи положення абзацу восьмого пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу, платники податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об’єкт оподаткування можуть визначати без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.