Возмещение материального и морального ущерба по решению суда: облагается налогами или нет

Выплата средней зарплаты и возмещения морального ущерба по решению суда: как обложить налогом

Суммы возмещения материального и морального вреда, определенные по решению суда, включаются в общий месячный (годовой) налогооблагаемый доход плательщика налога. В то же время сумма морального вреда, определенная решением суда, не являются базой начисления ЕСВ.

ГУ ДФС У М.КИЄВI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 17.10.2018 р. № 4450/С/26-15-13-06-12-ІПК

Головне управління ДФС у м. Києві в порядку ст. 52 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-IV зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) розглянуло Ваше звернення про надання податкової консультації щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором доходу та єдиним внеском виплаченої за рішенням суду матеріальної та моральної шкоди, з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні, в межах компетенції повідомляє.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (ст. 1 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV зі змінами та доповненнями (далі - ЦКУ).

Правовою основою для отримання позики є договір позики. Відносини за договором позики регулюються статями 1046 - 1053 ЦКУ.

Статтею 1046 ЦКУ встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ст. 1048 ЦКУ).

Відповідно до п.п. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 ПКУ проценти - це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості чи вартості майна або у вигляді фіксованих сум.

До процентів включаються: а) платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; б) платіж за використання коштів, залучених у депозит; в) платіж за придбання товарів у розстрочку; г) платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу); ґ) винагорода (дохід) орендодавця як частина орендного платежу за договором оренди житла з викупом, сплачена фізичною особою платнику податку, на користь якого відступлено право на отримання таких платежів.

Платежі за іншими цивільно-правовими договорами незалежно від того, встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках суми договору або іншої вартісної бази, не є процентами.

У зв’язку з тим, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві суму позики, такі грошові кошти не є доходом позичальника.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ).

Відповідно до п. 162.1 ст. 162 ПКУ платниками податку на доходи фізичних осіб, зокрема, є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні.

Дохідом з джерелом їх походження з України - є будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України (п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ).

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено підпунктами 164.2.1 - 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПКУ.

Крім того, до цього переліку включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ, що передбачені п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ.

Враховуючи, що винагорода, яка сплачується однією фізичною особою іншій фізичній особі за договором позики у розумінні ПКУ, не вважатиметься процентами, оскільки не відповідає терміну "проценти", то з метою оподаткування таку винагороду слід розглядати як інший дохід, що оподатковується на загальних підставах на підставі пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ.

Відповідно до результативної частини рішення Шевченківського суду міста Києва від 26 січня 2017 року у справі №761/28217/16-ц суд вирішив «стягнути з «...» на користь «...» матеріальну шкоду в сумі 26 621 855 (двадцять шість мільйонів шістсот двадцять одна тисяча вісімсот п’ятдесят п’ять) гривень 16 копійок та моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн».

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю (п.п. «а» п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

Отже, суми відшкодування матеріальної та моральної шкоди, визначені за рішенням суду, включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відсотків (п. 167.1 ст. 167 ПКУ).

Разом з цим, об'єктом оподаткування військовим збором (далі - збір) є доходи, визначені ст. 163 ПКУ (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ), зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пп.    1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ (п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ (п.п. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Відповідно до п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПКУ платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Дохід отриманий у вигляді моральної шкоди, крім шкоди життю і здоров'ю включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку (п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб    -
до 1 травня року, що настає за звітним (п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПКУ).

Фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації (п. 179.7 ст. 179 ПКУ).

Одним з принципів загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні є, зокрема, обов'язковість страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (стаття 5 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи)).

Згідно з п. 10 частини першої ст. 1 Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Роботодавці - платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, перелік яких визначено п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464-VI.

При цьому застрахованою особою є фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. З частини першої ст. 1 Закону № 2464).

Таким чином, не є базою нарахування єдиного внеску сума позики, відсотків за договором позики та моральної шкоди, визначеної рішенням суду.

Чинним законодавством не передбачені відмінності щодо оподаткування доходів фізичних осіб, отриманих за примусовим стягненням в рамках виконавчого провадження або від добровільної сплати боржником матеріальної та моральної шкоди.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.