Приобретение товаров (работ, услуг) в представительстве нерезидента

Продажа и покупка услуг в ВЭД

Плательщик налога на прибыль, который формирует разницы, не увеличивает финансовый результат до обложения налогом на прибыль на сумму 30 процентов стоимости товаров, в том числе необоротных активов, работ и услуг (кроме операций, указанных в п. 140.2 и пп. 140.5.6 данного пункта, и операций, признанных контролируемыми в соответствии со ст. 39 Кодекса), приобретенных у постоянных представительств нерезидента с местонахождением на территории Украины, которые зарегистрированы (аккредитованы или легализованы) в соответствии с законодательством Украины и являются плательщиками налога на прибыль.
 

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ 

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ 

від 04.06.18 р. № 2443/6/99-99-15-02-02-15/ІПК

Застосування норм пп. 140.5.4 Податкового кодексу у разі придбання товарів (робіт, послуг) у представництва нерезидента

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо застосування пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) у разі здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) через постійне представництво нерезидента та, керуючись ст. 52 Кодексу, у межах компетенції повідомляє таке.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Підпунктом 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Кодексу визначено, що платник податку на прибуток, що формує різниці, збільшує фінансовий результат до оподаткування на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, зазначених у п. 140.2 та пп. 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст. 39 Кодексу), придбаних, зокрема, у нерезидентів (у тому числі пов’язаних осіб – нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу нерезиденти – це, зокрема:

а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України;

б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні.

Постійне представництво – це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні (пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до п. 133.2 ст. 133 Кодексу платниками податку на прибуток – нерезидентами є:

юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;

постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Отже, якщо представництво нерезидента здійснює господарську діяльність в Україні (незалежно від того, чи є така діяльність тотожною основному виду діяльності нерезидента) і підпадає під визначення «постійне представництво», наведене у пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то воно повинно реєструватися платником податку на прибуток та сплачувати податок на прибуток.

Якщо постійне представництво розпочало свою господарську діяльність до реєстрації у контролюючому органі, то відповідно до вимог п. 133.3 ст. 133 Кодексу вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування (пп. 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Оскільки постійні представництва з метою оподаткування прирівнюються до платників податку на прибуток і суми їх прибутків оподатковуються у загальному порядку, то суми коштів, отримані від резидента за операціями з продажу таким представництвом резиденту товарів (робіт, послуг), враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування у загальному порядку.

Враховуючи викладене вище, платник податку на прибуток, що формує різниці, не збільшує фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, зазначених у п. 140.2 та пп. 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст. 39 Кодексу), придбаних у постійних представництв нерезидента з місцезнаходженням на території України, які зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України та є платниками податку на прибуток.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.