Открытие нового места хранения горючего: будут ли изменения в лицензии?

В случае изменения сведений, указанных в выданной субъекту хозяйствования (в том числе иностранному субъекту хозяйствования, который действует через свое зарегистрировано постоянное представительство) лицензии (за исключением изменений, связанных с реорганизацией предприятия (в том числе иностранного предприятия, который действует через свое зарегистрировано постоянное представительство) и/или изменением типа акционерного общества)), орган, выдавший лицензию, на основании заявления субъекта хозяйствования (в том числе иностранного субъекта хозяйствования, который действует через свое зарегистрировано постоянное представительство) в течение трех рабочих дней выдает субъекту хозяйствования (в том числе иностранному субъекту хозяйствования, который действует через свое зарегистрировано постоянное представительство) лицензию, оформленную на новом бланке с учетом изменений (часть пятьдесят первой ст. 15 Закона № 481).

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 17.12.2020 р. № 5225/ІПК/99-00-09-03-03-06

Державна податкова служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) розглянула звернення Товариства стосовно надання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства, та в межах компетенції повідомляє.

У зверненні Товариство зазначає, що з 01.07.2019 року є платником акцизного податку на пальне, та планує відкрити нове місце зберігання пального виключно для потреб власного споживання.

1. Враховуючи зазначене Товариство просить вказати (варіант а) або б)), яке з двох значень місткостей резервуарів для зберігання пального потрібно вказувати у заяві на отримання ліцензії для зберігання (власного споживання):

а) Номінальну місткість резервуару, яка зазначена в техпаспорті (звіті про повірку)?

б) Місткість на граничну висоту наповнення, яка зазначена в градуювальній таблиці на резервуар?

2. Чи потрібно вносити зміни в наявну ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання) при додаванні нової ємкості на місце зберігання пального?

Та який порядок внесення зазначених змін?

До зазначених запитань.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України встановлені Законом № 481.

Згідно з абзацом п’ятдесят першим статті 1 Закону № 481 місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Відповідно до абзацу п’ятдесят п’ятого частини першої статті 1 Закону № 481 зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Частиною першою статті 15 Закону № 481 передбачено, що зберігання пального здійснюються суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб’єкти господарювання (у тому числі іноземні суб’єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального відповідно (частина восьма статті 15 Закону № 481).

Перелік документів необхідних для отримання ліцензій, розмір сплати визначено ст. 15 Закону №481.

Для отримання зокрема ліцензії на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

• документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об’єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об’єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
• акт вводу в експлуатацію об’єкта або акт готовності об’єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об’єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
• дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суб’єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають.

Такі суб’єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.

Для здійснення контролю суб’єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) подає копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату.

Крім цього, відповідно до Порядку ведення Реєстру, передачі облікових даних з них електронними засобами зв’язку до контролюючих органів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року № 891, визначено, що резервуар - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання та для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці.

Отже, якщо Товариство здійснює зберігання пального (у тому числі для потреб власного споживання чи промислової переробки), йому необхідно отримати ліцензію на право зберігання пального на кожне місце зберігання, крім випадків передбачених Законом № 481 коли такі ліцензії не отримуються.

Таким чином, у заяві на отримання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) суб’єкти господарювання зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів (від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці), що використовуються для зберігання пального та їх фактичне місцезнаходження, а у разі використання ємностей зазначається лише їх фактичне місцезнаходження.

У разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб’єкту господарювання (у тому числі іноземному суб’єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії (за винятком змін, пов'язаних з реорганізацією суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) та/або зміною типу акціонерного товариства), орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) протягом трьох робочих днів видає суб'єкту господарювання (у тому числі іноземному суб’єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін (частина п’ятдесят перша статті 15 Закону 481).

Пунктом 528 підрозділу 10 розділу XX Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема статтями 52 і 53 розділу II Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.