Некоторые вопросы формирования расходов ФЛП на общей системе налогообложения

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 05.12.2017 р. N 2839/Т/99-99-13-01-02-14/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення про отримання індивідуальної податкової консультації щодо деяких питань формування витрат фізичною особою - підприємцем на загальній системі оподаткування та, з урахуванням вимог ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Кодексу платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з Кодексом.

Обов’язки платника податків встановлено ст. 16 Кодексу. Так, платник податків зобов’язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Кодексу), а також забезпечувати збереження документів, пов’язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених Кодексом (пп. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16 Кодексу).

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено ст. 177 Кодексу.

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 Кодексу фізичні особи - підприємці зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - Книга обліку доходів і витрат), та Порядок її ведення затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 р. N 481, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за N 1686/24218 (далі - Порядок N 481).

Отже, відповідно до вимог Кодексу, фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування з метою обчислення оподаткованого доходу зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат у відповідності до Порядку N 481.

У п. 1 Порядку N 481 зазначено, що фізична особа - підприємець веде Книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

У графі 2 Книги обліку доходів і витрат відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (пп. 2 п. 6 Порядку N 481).

У графі 5 Книги обліку доходів і витрат зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг (пп. 5 п. 6 Порядку N 481).

Відповідно до ст. 14 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3480-IV "Про цінні папери та фондовий ринок" із змінами та доповненнями вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Статтею 4 Закону України від 05 квітня 2001 року N 2374-ІІІ "Про обіг векселів в Україні" із змінами та доповненнями (далі - Закон N 2374), передбачено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Платіж за векселем здійснюється на території України тільки у безготівковій формі (ст. 6 Закону N 2374).

Враховуючи викладене, вексель є документом, який засвідчує факт виникнення грошових зобов'язань перед продавцем за поставлений товар (виконані роботи, надані послуги) та не звільняє фізичну особу - підприємця від сплати зобов'язань за даним векселем у наступних податкових періодах. Отже, фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування має право віднести до складу витрат звітного періоду сплату зобов'язань за векселем, який емітований такою фізичною особою в рахунок погашення зобов'язань за придбані товари (роботи, послуги), перелік яких визначено п. 177.4 ст. 177 Кодексу, у періоді отримання доходу від здійснення господарської діяльності.

Водночас зазначаємо, що відповідно пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Кодексу не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

документально не підтверджені витрати.

Щодо ведення бухгалтерського обліку фізичною особою - підприємцем.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами) (далі - Закон N 996-ХIV) цей закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством (п. 1 ст. 3 Закону N 996-ХIV).

Враховуючи викладене, ведення бухгалтерського обліку та визначення облікової політики для фізичної особи - підприємця не є обов’язковими.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.