Налоговые обязательства по НДС при получении денежных средств в виде процентов от суммы задолженности к договору купли-продажи

Если арендодателем (лизингодателем), кроме бюджетного учреждения, получаемые средства от арендатора (лизингополучателя) в качестве возмещения (компенсации) понесенных им расходов по уплате налога на недвижимое имущество, отличное от земельного участка, арендной платы за землю, земельного налога и т.д., в том числе по договорам финансового лизинга, такие средства являются составной частью арендной (лизинговой) платы и включаются арендодателем в базу налогообложения и облагаются НДС в общеустановленном порядке.

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 30.07.2019 р. № 3562/6/99-99-15-03-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо визначення податкових зобов'язань з ПДВ при отриманні коштів у вигляді відсотків від суми заборгованості до договору купівлі-продажу земельних ділянок з розстроченням платежу та відстроченням переходу до покупця прав власності після повної оплати ціни таких ділянок на підставі акту прийому-передачі, та щодо порядку визначення лізингодавцем податкових зобов'язань з ПДВ при отриманні від лізингоодержувача відшкодування (компенсації) понесених витрат зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, орендної плати за землю, земельного податку тощо по договорам фінансового лізингу і, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Щодо визначення податкових зобов'язань з ПДВ при отриманні коштів у вигляді відсотків від суми заборгованості до договору купівлі-продажу

Правові основи укладення договорів купівлі-продажу регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 655 ЦКУ).

Відповідно до частини 1 статті 694 ЦКУ договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (частина 3 статті 692 ЦКУ).

Частиною 2 статті 625 ЦКУ передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 549 ЦКУ неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.2 і 5.3 статті 5 розділу І ПКУ, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ.

Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.  

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 ПКУ розташоване на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ визначено, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

• товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
• газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У разі постачання товарів за договорами товарного кредиту (товарної позики, розстрочки), умови яких передбачають сплату (нарахування) відсотків, датою збільшення податкових зобов'язань у частині таких відсотків вважається дата їх нарахування згідно з умовами відповідного договору (пункт 187.3 статті 187 розділу УПКУ).

При цьому згідно з підпунктом 14.1.245 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент.

Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Отже, суми коштів, отримані як сума неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, які покупець сплачує постачальнику у разі затримки оплати за товари/послуги, не змінюють базу оподаткування ПДВ поставлених товарів/послуг.

Водночас якщо сторони укладають договори купівлі-продажу на умовах товарного кредиту, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент, то незалежно від наявності боргового інструменту та форми розрахунків за такі товари база оподаткування ПДВ у продавця таких товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з договірної вартості цих товарів, збільшеної на загальну суму процентів, визначених договором.

Разом з тим зазначаємо, що інформації, наведеної у зверненні, недостатньо для надання більш детальної відповіді щодо порушеного питання, а тому у разі необхідності пропонуємо повторно звернутися до контролюючого органу із наданням опису конкретних здійснюваних операцій та копій документів ( у тому числі відповідних договорів), що стосуються таких операцій.

Щодо порядку визначення лізингодавцем податкових зобов'язань з ПДВ при отриманні від лізингоодержувача відшкодування (компенсації) понесених витрат

Правові та економічні засади фінансового лізингу регулюються Законом України від 16 грудня 1997 року № 723/97-ВР «Про фінансовий лізинг» (далі -Закон № 723).

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 Закону № 723 фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування
лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

При цьому згідно з пунктами 1 і 2 статті 16 Закону № 723 сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

При цьому лізингові платежі можуть включати:

а)    суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б)    платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в)    компенсацію відсотків за кредитом;

г)    інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Статтями 284 та 286 Господарського кодексу України визначено, що істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна плата, яка є фіксованим платежем, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 розділу І ПКУ визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Складовою частиною господарської діяльності з нерухомим майном є як придбання власником такого майна певних товарів та отримання ряду послуг, пов'язаних з необхідністю утримання такого майна, сплата податків, пов'язаних з рухомим/нерухомим майном, зокрема таких як земельний податок, податок на нерухоме майно, так і перенесення вартості таких витрат на вартість готової продукції чи послуг, в тому числі і формування з урахуванням таких витрат розміру орендної плати за рухоме/нерухоме майно.

Отже, у вартості орендної плати за рухоме/нерухоме майно орендар має здійснювати економічне відшкодування (компенсацію) всіх елементів витрат, пов'язаних з послугами з надання майна в оренду, у тому числі й таких складових, як земельний податок та податок на нерухоме майно.

Згідно з підпунктом 14.1.97 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ лізингова (орендна) операція - це господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.

Лізингові (орендні) операції здійснюються, зокрема, у вигляді фінансового лізингу (оренди).

Під фінансовим лізингом (орендою) розуміється господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з ПКУ і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:

• об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відсотків його первісної вартості, а орендар зобов'язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об'єкт лізингу з наступним переходом права власності від орендодавця до орендаря за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;
• балансова (залишкова) вартість об'єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відсотків первісної вартості ціни такого об'єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору;
• сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її;
• майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Згідно з підпунктом 196.1.2 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ операція з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Отже, у випадку, якщо орендодавцем (лізингодавцем), крім бюджетної установи, отримуються кошти від орендаря (лізингоодержувача) як відшкодування (компенсації) понесених ним витрат зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, орендної плати за землю, земельного податку тощо, у тому числі по договорам фінансового лізингу, такі кошти є складовою частиною орендної (лізингової) плати та включаються орендодавцем до бази оподаткування та оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку.

Податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (пункт 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 44.1 статті 44 розділу II ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу II ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.