Как подтвердить поставку товаров/предоставление услуг при безналичных расчетах
В случае осуществления предприятием расчетов при продаже товаров (предоставлении услуг) в безналичной форме (перечисления средств с расчетного счета на расчетный счет или при перечислении банками по поручению предприятий и физических лиц средств, внесенных ими наличными в кассу банка, на счета получателей средств ), то в таком случае эти расчеты считаются безналичными и проводятся без применения РРО. Документами, подтверждающими поставку товаров (оказания услуги) при безналичных расчетах, могут быть накладная, акт выполненных работ, товарный чек или другой письменный документ, удостоверяющий передачу права собственности на них от продавца к покупателю.
При осуществлении расчетных операций в наличной и/или в безналичной форме (с применением платежных карточек, платежных чеков, жетонов и т.п.) применение РРО в соответствии с требованиями Закона о РРО является обязательным.
ГУ ДФС У М.КИЄВI
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 18.03.2019 р. № 1078/Ж/26-15-13-06-12-ІПК
Головне управління ДФС у м. Києві відповідно до статті 52 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-IV зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс) розглянуло Ваше звернення про надання індивідуальної податкової консультації ... щодо порядку здійснення розрахункових операцій суб’єктом господарської діяльності при продажу продуктів харчування та алкогольних напоїв в закладах громадського харчування та в межах компетенці ї повідомляє.
Правовідносини, що пов’язані зі здійсненням господарської діяльності у сфері роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами врегульовані Законом України від 19 червня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» зі змінами ті доповненнями (далі - Закон № 481).
Відповідно до статті 15 Закону № 481 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
У статті 1 Закону № 481 визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - це документ державного зразка, який засвідчує право суб’єкта господарювання не провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Ліцензія видається за заявою суб’єкта господарювання. У заяві повинно бути зазначено вид господарської діяльності, на провадження якого суб’єкт господарювання має намір одержати ліцензію (імпорт, експорт, оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами).
У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них:
- модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення;
- реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби.
У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями суб’єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.
Разом з тим, частиною сьомою статті 15 Закону № 481 зі змінами та доповненнями передбачено, що продаж вин столових здійснюється без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням книжок та книг обліку розрахункових операцій.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - закон № 265).
Дія його поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій форм (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а в разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (абзац 4 статті 2 Закону № 265).
Розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо, що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у
випадках, передбачених Законом N 265, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну (абзац 17 статті 2 Закону № 265).
Пунктом 15 статті 3 Закону № 265 визначено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівкові формі (застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» із змінами та доповненнями (далі - Закон № 1023).
У статті 9 Закону № 265 визначено перелік операцій, при здійсненні яких реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються.
Додатково перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводить розрахункові операції без застосування реєстратора розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 р. № 1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Згідно з пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 зі змінами та доповненнями, безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів.
Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996 - XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 996) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2 статті 9 Закону № 996).
Враховуючи вищевикладене, у разі здійснення суб’єктом господарювання розрахунків при продажу товару (наданні послуг) у безготівковій формі (перерахування коштів з розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок або при перерахуванні банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів), то в такому випадку дані розрахунки вважаються безготівковими та проводяться без застосування реєстратора розрахункових операцій.
Документами, що підтверджують постачання товарів (надання послуги) при безготівкових розрахунках, можуть бути накладна, акт виконаних робіт, товарний чек або інший письмовий документ, що засвідчує передавання права власності на них від продавця до покупця.
При здійсненні розрахункових операцій в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) застосування реєстратора розрахункових операцій відповідно до вимог Закону № 265 є обов'язковим.
Додатково повідомляємо, що у главі 1 розділу XIV Кодексу встановлено порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.
Підпунктом 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 цієї глави Кодексу визначено перелік видів господарської діяльності, при здійсненні яких суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці) не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп, зокрема, це виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємкостях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива та столових вин).
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Комментарии к материалу