Исправляем ошибочно отраженную сумму пени в декларации по прибыли нарастающим итогом

Самостоятельно определенная в строке 37 декларации сумма пени, начисляемой плательщиком налога согласно ст. 1231 НКУ, считается согласованной суммой денежного обязательства. Показатель этой строки декларации заполняется отдельно без нарастающего итога и исправлению не подлежит.

В то же время в случае необходимости в соответствии с п. 46.4 ст. 46 НКУ вместе с налоговой декларацией налогоплательщик может подать дополнение к такой декларации, составленные в произвольной форме, будет считаться неотъемлемой частью налоговой декларации. Такое дополнение подается с объяснением мотивов его представления.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 16.12.2020 р. № 5208/ІПК/99-00-05-05-01-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо нарахування пені за порушення вимог договору довгострокового страхування життя чи договору страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення та, керуючись  ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах повноважень повідомляє.

Як зазначено у зверненні, платник податку на прибуток підприємств має базовий звітний період – квартал.

У першому півріччі поточного року платником, на виконання вимог ст. 1231 Кодексу, було нараховано пеню.

У декларації з податку на прибуток підприємств за три квартали поточного року платником нараховано пеню наростаючим підсумком (з урахуванням сум нарахованої пені за півріччя та третій квартал поточного року, які були сплачені за відповідні періоди).

У електронному кабінеті платника було відображено заборгованість зі сплати пені без урахування того, що частина суми була раніше нарахована та сплачена.

У зв’язку з цим, у платника виникло питання щодо заповнення показника рядка 37 податкової декларації з податку на прибуток підприємств, у якому відображається пеня, нарахована на виконання вимог ст. 1231 Кодексу – наростаючим підсумком з початку року, чи окремо, кожна сума тільки за один квартал без наростаючого підсумку.

За правилами, визначеними ст. 1231 Кодексу, якщо договір довгострокового страхування життя чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема договір страхування додаткової пенсії, протягом перших п’яти років його дії розривається з будь-яких причин, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, до закінчення мінімального строку його дії або до настання відповідного страхового випадку, встановлених Кодексом та іншим законодавством, в результаті чого відбувається часткова страхова виплата, виплата викупної суми чи повне припинення зобов’язань страховика за таким договором перед таким платником податку, або порушуються інші вимоги, встановлені Кодексом до таких договорів, а також вимоги до договорів добровільного медичного страхування, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, то платник податку – страхувальник, який визнав у бухгалтерському обліку витрати, зобов’язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій із нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим Кодексом.

Договір довгострокового страхування життя, договір медичного страхування чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договір страхування додаткової пенсії, в якому страхувальником є роботодавець, може передбачати:

• зміну страхувальника (роботодавця) на нового страхувальника, яким може бути або новий роботодавець, або застрахована особа, у разі звільнення застрахованої особи;
• зміну страховика на нового страховика.

При цьому така зміна страхувальника (страховика) повинна підтверджуватися тристоронньою угодою між страхувальником (страховиком), новим страхувальником (страховиком) та застрахованою особою.

Отже платник податку – страхувальник, який визнав у бухгалтерському обліку витрати, зобов’язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій та нарахувати пеню в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим Кодексом.

За змістом ст. 36 Кодексу податковим обов’язком платника податку визнається обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом.

Згідно з положеннями п. 54.1 ст. 54  Кодексу, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом.

Така сума грошового зобов’язання та/або пені вважається узгодженою.

Виправлення помилок, що містяться у раніше поданій платником податків податковій декларації здійснюється за правилами п. 50.1 ст. 50 Кодексу.

У Податковій декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (із змінами та доповненнями) (далі – декларація) сума сплачених платежів, внесків, премій за договором довгострокового страхування життя чи договором страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення на яку збільшується фінансовий результат до оподаткування відображається у рядку 4.1.5 додатка Р1 до рядка 03 Р1 декларації.

У рядку 37 блоку «Податкові зобов’язання, інші штрафні санкції та пені, визначені відповідно до Податкового кодексу України, не пов’язані з виправленням помилок» передбачено відображення пені, яку нараховує страховик згідно  зі ст. 1231 Кодексу в разі дострокового розірвання договору страхування життя чи договору страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення.

З урахуванням зазначеного, самостійно визначена у рядку 37 декларації сума пені, яка нараховується платником податку згідно ст. 1231 Кодексу, вважається узгодженою сумою грошового зобов’язання. Показник цього рядка декларації заповнюється окремо без наростаючого підсумку та виправленню не підлягає.

Водночас у разі необхідності, відповідно до п. 46.4 ст. 46 Кодексу, разом з податковою декларацією платник податку може подати доповнення до такої декларації, які складено за довільною формою, що вважатиметься невід’ємною частиною податкової декларації.

Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.