ГФС о налогообложении доходов физических лиц

Лист ДФС України

від 06.03.2017 № 4589/6/99-99-13-02-03-15

«Щодо практичного застосування норм податкового законодавства (оподаткування доходів фізичних осіб)»

Державна фіскальна служба Україна, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула лист щодо практичного застосування норм податкового законодавства та у межах компетенції повідомляє.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Кодексу, відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Доходи, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені ст. 165 Кодексу.

Відповідно до пп. 165.1.25 п. 165.1 ст. 165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума доходу, отримана платником податку за здані (продані) ним вторинну сировину, побутові відходи, брухт кольорових металів, включаючи використані (виснажені) акумулятори електричні свинцево-кислотні (код 8548 10 21 00 згідно з УКТ ЗЕД), залишки та брухт електричних акумуляторів із вмістом свинцю (код 8548 10 91 00 згідно з УКТ ЗЕД), та брухт дорогоцінних металів, проданий Національному банку України.

Разом з тим у ст. 1 Закону України від 05 березня 1998 року № 187/98-ВР «Про відходи»(далі – Закон № 187) наведено визначення термінів:

відходи як вторинна сировина – це відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні і/або економічні передумови;

збирання і заготівля відходів як вторинної сировини – це діяльність, пов’язана із збиранням, купівлею, прийманням, зберіганням, обробленням (переробленням), перевезенням, реалізацією і постачанням таких відходів переробним підприємствам на утилізацію, а також надання послуг у цій сфері;

оброблення (перероблення) відходів – здійснення будь-яких технологічних операцій, пов’язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення;

утилізація відходів – це використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2012 року № 1221 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року № 1198) затверджено Порядок збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив), (далі – Порядок).

Відповідно до п. 8 Порядку збирання відпрацьованих мастил (олив) здійснюється через мережу стаціонарних і пересувних приймальних пунктів та із місць їх зберігання (накопичення) чи видалення.

При цьому пункт приймання відпрацьованих мастил (олив) – це стаціонарний або пересувний пункт із збирання відпрацьованих мастил (олив), створений суб’єктом господарювання, що здійснює приймання (закупівлю) відпрацьованих мастил (олив) від фізичних та юридичних осіб і діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами (п. 2 Порядку).

Враховуючи зазначене, у разі якщо суб’єктом господарювання здійснюється з урахуванням вимог, встановлених Порядком, збирання відходів у вигляді відпрацьованих мастил (олив) від фізичних осіб з метою їх подальшої утилізації та переробки, то до доходу, що нараховується (виплачується) таким суб’єктом фізичним особам за здані ними мастила (оливи) можуть бути застосовані положення пп. 165.1.25 п. 165.1 ст. 165 Кодексу. 

Перший заступник Голови С.В. БІЛАН