Гарантийные платежи: когда НДС начисляется, а когда - нет

Уплата гарантийных взносов: когда начислять НДС?

Если условиями договора предусмотрено, что гарантийные платежи выполняют исключительно функцию средства обеспечения выполнения обязательств и подлежат возврату, то эта сумма гарантийных платежей не увеличивает базу обложения НДС.

В случае изменения направления использования полученного ранее гарантийного платежа, который сначала выполнял функцию средства обеспечения заключения основного договора и в дальнейшем направляется в счет оплаты за имущество, которое должно быть обусловлено дополнительным соглашением к договору на дату изменения направления использования гарантийного платежа плательщик должен начислить налоговые обязательства вязание с НДС на сумму полученных гарантийных платежей.

Следует отметить, что ст. 36 НКУ установлено, что налогоплательщики обязаны самостоятельно декларировать свои налоговые обязательства и определять соответствие проведения ими операций.

ГУ ДФС У М.КИЄВI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 05.11.2018 р. № 4699/ІПК/26-15-12-01-18

Щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з отримання коштів у вигляді гарантійного платежу

ГУ ДФС у м. Києві розглянула звернення щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з отримання коштів у вигляді гарантійного платежу та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Правові основи укладення договорів купівлі-продажу регулюються нормами Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІV (далі - ЦКУ).

Відповідно до частини першої статті 6 ЦКУ сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з статтею 546 ЦКУ виконання зобов‘язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Договором або законом можуть буди встановлені інші види забезпечення виконання зобов‘язання.

Згідно з частиною першою статті 655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов‘язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов‘язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 656 ЦКУ визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 розділу І Кодексу інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

При цьому пунктом 44.1 статті 44 розділу II Кодексу передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу).

Правила визначення дати податкових зобов‘язань з ПДВ встановлено статтею 187 Кодексу.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 розділу V Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Якщо умовами договору передбачено, що гарантійні платежі виконують виключно функцію засобу забезпечення виконання зобов'язань та підлягають поверненню, то ця сума гарантійних платежів не збільшує базу оподаткування ПДВ.

У разі зміни напряму використання отриманого раніше гарантійного платежу, який спочатку виконував функцію засобу забезпечення укладання основного договору, та в подальшому спрямовується в рахунок оплати за майно, що має бути обумовлено додатковою угодою до договору, на дату зміни напряму використання гарантійного платежу платник повинен нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ на суму отриманих гарантійних платежів.

Слід зазначити, що статтею 36 Кодексу встановлено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.