Если земля не оформлена: платить или не платить

Плата за землю: когда платить, а когда нет
Уплата арендной платы: как, когда, сколько
Как уточнить арендную плату за земли государственной и коммунальной собственности
Земля предоставлена физлицу в постоянное пользование для создания ФХ: кто должен платить земельный налог?

Нельзя считать плательщиком земельного налога лицо, владеющего недвижимым имуществом, расположенным на земельном участке, права на которое для такого лица не оформлены. Но не будет считаться плательщиком такое лицо только до момента возникновения соответствующих прав на земельный участок в соответствии с записью, сформированной в госземкадастре в порядке, определенном законом. Итак, к такому моменту указанное лицо в соответствии с требованиями НКУ не должно платить земельный налог.

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 02.11.2018 р. № 4661/К/99-99-13-03-01-14/ІПК

Державна фіскальна служба України керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула Ваше звернення, яке надіслане листом ГУ ДФС у Тернопільській області і надає індивідуальну податкову консультацію щодо плати за землю з фізичних осіб.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗКУ), а справляння плати за землю - ПКУ.

Використання землі в Україні є платним (стаття 206 ЗКУ).

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПКУ встановлено, що плата за землю - обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (статті 269, 270 ПКУ).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 ПКУ).

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6 статті 287 ПКУ).

Відповідно до статті 125 ЗКУ право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначені Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 № 417-VIII, зі змінами та доповненнями (далі - Закон).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону співвласник багатоквартирного будинку - це власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Згідно з частиною другої статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є, зокрема, права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок, та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких
прав.

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат (частина друга статті 12 Закону).

Відповідно до пункту 287.8 статті 287 ПКУ власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

З огляду на вказане, особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні статті 269 ПКУ до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку визначеному законом. До такого моменту зазначена особа відповідно до вимог ПКУ не повинна сплачувати земельний податок.

Що стосується особи, яка володіє нерухомим майном у багатоквартирному будинку, то, виходячи із викладеного вище, права на земельну ділянку під багатоквартирним будинком та прибудинкову територію виникають у всіх    співвласників (власників житлових та нежитлових
приміщень у багатоквартирному будинку) з моменту державної реєстрації таких прав на земельну ділянку під цим багатоквартирним будинком та відповідну прибудинкову територію у Державному земельному кадастрі у порядку, визначеному законом. Тому, безпосереднім платником земельного податку в цьому випадку буде виступати особа, щодо якої здійснено державну реєстрацію прав на земельну ділянку під багатоквартирним будинком з урахуванням прибудинкової території (установа або організація, яка здійснює управління багатоквартирним будинком державної або комунальної власності; об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке є суб'єктом реєстрації відповідно до рішення співвласників), з моменту такої реєстрації прав особи на земельну ділянку.

Також слід зазначити, що зазначена позиція викладена в наказі Міністерства фінансів України від 06.07.2018 № 602 «Про затвердження узагальнюючих податкових консультацій з деяких питань оподаткування платою за землю».

Додатково повідомляємо, що на підставі вимог абзацу п’ятого пункту 286.5 статті 286 ПКУ платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо, зокрема, нарахованої суми податку.

Згідно пункту 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.