Доход, выплаченный по решению суда: налогообложение

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 28.09.2017 р. № 2063/6/99-99-13-02-03-15/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором та нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) на дохід, виплачений за рішенням суду і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у листі.

Статтею 129¹ Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання.

Водночас ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Оподаткування податком на доходи фізичних осіб врегульовано розділом IV Кодексу, відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування платника податку є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого згідно із пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу включаються інші доходи, крім визначених у ст. 165 Кодексу.

Статтею 168 Кодексу встановлено порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету.

Згідно із пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.

Крім того, доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу (пп. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Враховуючи викладене, сума коштів, яка нараховується (виплачується) фізичній особі на підставі рішення суду, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такої особи як інші доходи та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовано Законом України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464).

Згідно з абзацом сьомим п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону N 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення.

Базою нарахування єдиного внеску для зазначеної категорії платників є сума грошового забезпечення кожної застрахованої особи (абзац другий п. 1 частини першої ст. 7 Закону N 2464).

Статтею 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 р. N 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу" передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Оскільки дохід у вигляді суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця не входить до складу грошового забезпечення, отже не є базою нарахування єдиного внеску.

Згідно з пп. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.