Основні засоби

Упорядковуємо облік та заощаджуємо на податках

Для зменшення податкових зобов’язань бухгалтери часто-густо вдаються до протизаконних методів, створюючи таким чином собі проблеми у відносинах з контролюючими органами. Тоді як зменшити податкове навантаження на бізнес можна цілком легально. Для цього достатньо лише впорядкувати бухгалтерський облік основних засобів.

Олександр Макарченко,
головний редактор медіапроекту «Аналітика і практика»

Розподіляємо необоротні активи за групами

Зазвичай підприємства мало приділяють уваги розподілу необоротних активів за групами, а дарма… Неправильний їх облік може призвести до заниження амортизації і, як наслідок, до заниження собівартості продукції та завищення податку на прибуток.

Насамперед потрібно визначитися з основними засобами (далі — ОЗ), які відображаються у бухгалтерському обліку на субрахунках рахунку 10, а також з малоцінними необоротними матеріальними активами (далі — МНМА), які обліковуються на рахунку 11.

Нагадаємо, до ОЗ відносять об’єкти вартістю від 2 500 грн і вище (пп. 14.1.138 ПК), а до МНМА — об’єкти вартістю до 2 500 грн. Строк корисного використання зазначених об’єктів обліку повинен становити більше 365 днів або більше одного виробничого циклу, якщо він триваліший за 365 днів.

Мінімальний строк корисного використання ОЗ — від 2 до 20 років, залежно від групи. Виходячи з цього строку і розраховується норма амортизації ОЗ. Для її нарахування використовується, зокрема, метод прискореного зменшення залишкової вартості.

Вартість МНМА може бути перенесена на собівартість продукції таким чином:

• або у розмірі 50 % при введенні в експлуатацію та 50 % — при списанні з балансу;
• або у розмірі 100 % при введенні в експлуатацію.

Вирішення лише одного цього питання уже дасть позитивний ефект. Наприклад, якщо перевести об’єкти групи 6 «Інструменти, прилади, інвентар (меблі)» до групи 11 «Малоцінні необоротні матеріальні активи», то можна буде суттєво збільшити собівартість продукції, зокрема шляхом списання вартості малоцінки при введенні її в експлуатацію.

Упорядковуємо облік

Особливої уваги потребує розподіл основних засобів у розрізі груп та субрахунків рахунку 10. Бухгалтери часто плутають поняття «споруди» та «передавальні пристрої». Вони відрізняються мінімальним строком корисного використання: для споруд він складає мінімум 15 років, а для передавальних пристроїв — 10 років. Визначення цих понять наведено в п. 2 Національного стандарту № 2, а саме:

• будівлі — це земельні поліпшення, у яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо;
• приміщення — частина внутрішнього об'єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу;
• вбудовані приміщення — приміщення, що є частиною внутрішнього об'єму будівлі;
• прибудовані приміщення — приміщення, що прибудовані до основної будівлі та мають з нею хоча б одну спільну стіну;
• вбудовано-прибудовані приміщення — приміщення, частина внутрішнього об'єму яких є частиною внутрішнього об'єму основної будівлі, а інша частина — прибудованою;
• споруди — земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій (дамби, тонелі, естакади, мости тощо);
• передавальні пристрої — земельні поліпшення, створені для виконання спеціальних функцій з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації тощо будь-якого походження та виду на відстань (лінії електропередачі, трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії зв'язку тощо).

Зазначені об’єкти обліку включають до групи 3 «Будівлі». Але, оскільки поняття «будівлі» не тотожне сумі понять «споруди» та «передавальні пристрої», а строк корисного використання 10 років встановлено лише для передавальних пристроїв, то доцільно для всіх видів будівель, за винятком передавальних пристроїв, прийняти строк корисного використання 15 років.

Належна увага до питання обліку необоротних активів та стану нарахування амортизації дозволяє правильно розрахувати фактичну собівартість продукції. Наприклад, політика НКРЕ на практиці вимагає розрахунку тарифу на рівні собівартості та передбачає нульову рентабельність. Тобто для забезпечення повного покриття фактичних виробничих витрат підприємствам ПЕК потрібно правильно нараховувати амортизацію. Економічний ефект від зазначених заходів може бути досить суттєвим. Наприклад, від переведення у 2014 році ОЗ з підгрупи «Споруди» до підгрупи «Передавальні пристрої» загальною вартістю, скажімо, 25 млн грн можна очікувати на такий позитивний ефект:

• збільшення собівартості та ціни (тарифу) на 833 тис. грн:

1. 25 млн грн ÷ 15 років = 1,667 млн грн — нарахування амортизації як для споруд;

2. 25 млн грн ÷ 10 років = 2,5 млн грн — нарахування амортизації як для передавальних пристроїв;

3. 2,5 млн грн − 1,667 млн грн = 833 тис. грн — збільшення собівартості;

• зменшення податку на прибуток на 149,94 тис. грн (833 тис. грн х 18 %);
• зростання чистого прибутку на 683,06 тис. грн (833 тис. грн – 149,94 тис. грн).

Заходи з розподілу необоротних активів за групами потребують максимум витрат на проведення експертизи для одержання висновку щодо правомірності віднесення об’єкта до тієї чи іншої групи чи підгрупи. Зазначена експертиза не є обов’язковими. Але одержання чистого, але тіньового прибутку у зазначеному розмірі потребує витрат на сплату процентів конвертаційному центру, що значно перевищить витрати на проведення експертизи.

Визначаємо малоцінку

Малоцінні швидкозношувані предмети (далі — МШП) та МНМА часто плутають. Хоча розрізняти їх дуже просто: МНМА використовують більше року, а МШП — менше року. В питанні обліку зазначених активів слід керуватися П(С)БО 7 та П(С)БО 9. На практиці орієнтуються не на фактичний строк використання об’єкта обліку, а на очікуваний, який визначають виходячи з економічного призначення.

З огляду на це рекомендуємо нараховувати амортизацію у розмірі 100 % при введенні в експлуатацію. Це дозволить уникнути невизначеності у разі, якщо фактичний строк використання активів буде відрізнятися від очікуваного.

Використовуємо, амортизуємо, індексуємо

Визначаючи строки корисного використання та норми амортизації, потрібно враховувати перспективи оновлення та модернізації, а також фізичний і моральний знос парку ОЗ. Якщо ОЗ не нові, то строк їхнього використання розраховується виходячи з фактичного залишкового строку корисного використання. Амортизуються ОЗ до досягнення ними ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість — це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією) (п. 4 П(С)БО 7).

Раціональний підхід до вибору методу нарахування амортизації полягає у порівнянні ефекту від різних методів її нарахування та виборі найвигіднішого для підприємства з урахуванням особливостей його господарської діяльності. Зокрема, радимо звернути увагу на метод прискореного зменшення залишкової вартості.

Обраний метод амортизації бажано закріпити в наказі про облікову політику підприємства.

Ліквідовуємо правильно

Як свідчить практика, підприємства мало використовують надані законодавством преференції щодо ліквідації ОЗ, які є вагомим джерелом фінансування інвестиційної програми. Вартість таких ОЗ (вартість придбання + вартість ремонтів — уже нарахована амортизація) при ліквідації включається до складу витрат, збільшує собівартість продукції та зменшує рівень податкового навантаження з податку на прибуток.

Якщо платник надасть податківцям документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів, внаслідок чого вони не можуть бути використані за своїм первісним призначенням (а також у випадку їх знищення чи зруйнування внаслідок дії обставин непереборної сили, викрадення та в інших випадках, коли ліквідація відбувається без згоди власника), податкове зобов’язання з ПДВ не збільшується (абзац другий п. 189.9 ПК).

Забезпечуємо повноту обліку

Будь-яке придбання активів (і не лише необоротних) чи проведення ремонтів без належно оформлених документів — це втрачені гроші. Документування господарських операцій забезпечить перенесення вартості цих об’єктів на собівартість продукції і, відповідно, дозволить зекономити кошти на податках (податку на прибуток та ПДВ).

До речі, підприємства часто неправильно розраховують економічний ефект від незаконних операцій. При розрахунку зекономлених на податках сум вони виходять із суми виручки, тоді як орієнтуватись потрібно на прибуток, оскільки незаконна діяльність також має свою собівартість. А от витрати на узаконення такої виручки (донараховані контролюючими органами податки, штрафи, пеня, винагорода конвертаційним центрам) слід розраховувати виходячи саме із суми виручки, без урахування її собівартості. Адже витрати, що складають собівартість, не мають належного документального забезпечення. Таким чином, «вигода» від порушення законодавства вельми сумнівна.

Слід взяти до уваги, що підприємець, який стає на шлях порушення закону, є вразливим не лише для контролюючих органів, а й для недобросовісних ділових партнерів і власних працівників. Цей факт теж потрібно оцінювати з точки зору можливих фінансових втрат. Враховувати потрібно і втрати від спілкування з правоохоронними органами, оскільки воно забирає значну частину робочого часу керівництва підприємства.

Крім того, придбані таким чином активи неможливо використовувати в легальному бізнесі та безпечно враховувати у складі собівартості продукції. Тобто відбувається завищення податкового навантаження з податку на прибуток та ПДВ.

Щоб зробити правильні висновки, підрахуйте розмір фінансових втрат від здійснення незаконних операцій, оцініть ймовірність виникнення таких втрат і порівняйте їх із сумою податків, які таким чином економляться.

Резюме

Зазначені вище рекомендації можуть застосовувати всі підприємства. Вони дають стійкий позитивний економічний ефект. Абсолютна величина цього ефекту залежить від складу і вартості виробничих фондів. Проте залежно від особливостей господарської діяльності підприємства можуть використовувати і багато інших преференцій податкового законодавства, які суттєво економлять кошти на сплаті податків і забезпечують стабільність бізнесу.

Нормативна база

ПК — Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Національний стандарт № 2 — Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою КМУ від 28.10.2004 № 1442.

П(С)БО 7 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну від 27.04.2000 № 92.

П(С)БО 9 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Мінфіну від 20.10.1999 № 246.

Дата підготовки
27.05.2014