Договір оренди авто за 1 грн: податкові наслідки

Підприємства часто використовують у господарській діяльності особистий автотранспорт працівників чи власників або, навпаки, надають їм чи іншим підприємствам у користування свої власні автомобілі за мінімальну винагороду. Якщо ви хочете перетворити безоплатно отримані орендні послуги у понесені витрати — укладайте договір оренди авто за 1 грн. Це майже магія, але законна… Як саме це зробити та на що звернути увагу — проконсультуємося у юриста.

Зоряна Куриляк,
юрист, податковий консультант

Отримання авто в оренду

Способи використання авто

Оренда — не єдиний спосіб використання особистого автомобіля працівника для потреб підприємства. Зокрема, деякі підприємства користуються приватними автомобілями на умовах виплати його власникам відповідної компенсації на підставі трудового законодавства.

Компенсація за використання особистого автотранспорту працівника виплачується на підставі ст. 125 КЗпП. І хоча у цій нормі фактично йдеться про інструменти, а не про транспортні засоби, суди вважають такий спосіб використання особистого автомобіля правомірним (див. ухвали № 2а-7466, № 2а-16749, постанови № 2а-1899, № 2а-778, № 2-а-2002).

Платники податку на прибуток не відносять згадану суму компенсації до витрат з метою визначення оподатковуваного прибутку. Адже в такому випадку, швидше за все, можна говорити про фінансування особистих потреб фізособи (пп. 139.1.1 ПК), аніж про виплати фізособам за трудовим договором (ст. 142 ПК). Із суми компенсації утримують ПДФО як із додаткового блага, наданого працівнику (пп. «г» пп. 164.2.17 ПК). Таким чином, це не найкращий спосіб надання авто у користування.

Якщо автомобіль, що належить власникові підприємства чи будь-якій іншій фізичній або юридичній особі, підприємство використовує у своїй господарській діяльності без виплати компенсації, то такий спосіб надання авто за змістом відповідає договору позички (ст. 827 ГК), коли речі передаються у користування безоплатно.

З метою оподаткування вважається, що на умовах договору позички підприємство безоплатно отримує орендні послуги (пп. 14.1.13, 14.1.203 ПК). Тобто послуги, що надаються без висування вимоги щодо компенсації їх вартості. А на підставі пп. 135.5.4 ПК вартість послуг, безоплатно отриманих платником податку на прибуток, визначена на рівні не нижче за звичайні ціни (ст. 39 ПК), включається до складу доходу з метою визначення оподатковуваного прибутку.

Отже, уклавши договір оренди (ст. 759 ЦК) авто з мінімальною компенсацію (наприклад у розмірі 1 грн), ви можете перетворити безоплатно отримані підприємством послуги у понесені ним витрати.

Витрати за договором оренди

Статтею 762 ЦК передбачено, що плата за користування майном встановлюється у договорі найму (оренди). Якщо у договорі цей момент з якихось причин упущено, тоді орендна плата визначається з урахуванням споживчої якості орендованої речі та інших обставин, які мають істотне значення. Тобто встановити орендну плату за користування автомобілем у розмірі 1 грн на місяць (квартал, рік) цілком правомірно. Адже норми ЦК не містять мінімальних обмежень щодо орендної плати.

З метою оподаткування прибутку сума орендної плати в розмірі 1 грн включається до витрат за умови, що орендований автомобіль використовується для провадження господарської діяльності платника податку на прибуток (пп. 14.1.27, 14.1.36 ПК) та за наявності підтвердних документів (п. 44.2, 138.2, пп. 139.1.9 ПК).

При цьому мізерний приріст витрат відіграє свою вагому роль. Адже орендні послуги за користування автомобілем працівника, власника чи іншої особи не можуть бути визнані безоплатно наданими послугами в розумінні пп. 14.1.13 ПК. Тобто немає підстав збільшувати дохід у розмірі послуг на рівні не нижче звичайної ціни, керуючись пп. 135.5.4 ПК. Крім того, завдяки договору оренди авто (навіть за 1 грн) підприємство-орендар отримує право відносити до витрат вартість пально-мастильних матеріалів, техобслуговування, ремонту, паркування транспортного засобу тощо.

Таким чином, усі витрати, пов’язані з орендованим авто, за умови його використання у межах господарської діяльності та з належним документальним підтвердженням цього факту, можна включити до однієї з таких статей витрат:

• собівартість придбаних та реалізованих товарів (п. 138.6 ПК) або виготовлених і реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.8 ПК);
• адміністративних витрат (пп. «в» пп. 138.10.2 ПК);
• витрат на збут (пп. «д» пп. 138.10.3 ПК);
• інших операційних витрат (пп. «в» пп. 138.10.4 ПК).

У свою чергу, платники ПДВ отримують право на податковий кредит з ПДВ щодо усього переліченого спектру витрат у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ПК).

Сума орендної плати у розмірі 1 грн з метою оподаткування ПДФО належить до оподатковуваних доходів фізичної особи (пп. 164.2.2 ПК). Причому лише для об’єктів нерухомості передбачено, що об'єкт оподаткування ПДФО визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної у договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди, розрахованої за Методикою № 1253 (пп. 170.1.2 ПК). Тобто щодо договору оренди автомобіля у фізособи з метою оподаткування ПДФО не встановлено мінімальної суми, а тому оподатковується сума за договором у розмірі 1 грн.

Приклад відображення в обліку операцій за договором оренди наведено у таблиці.

Надання авто в оренду

Визначення розміру витрат

У випадку, коли підприємство надає в оренду автомобіль за 1 грн, маємо ситуацію, яка має умовну назву «продаж за ціною нижче собівартості».

Про всяк випадок нагадаємо, що визначення поняття «собівартість наданих послуг» наведено у пп. 14.1.228 ПК, а правила формування собівартості таких послуг встановлено у п. 138.8 ПК та П(С)БО 16.

Разом з тим перелічені норми не містять обмежень стосовно формування собівартості наданих послуг залежно від розміру доходу від їх реалізації (див. Рішення № 810). Також відсутня вимога щодо коригування витрат у випадку продажу послуг за ціною нижче собівартості. Адже через те, що ціна послуг є нижчою за собівартість, витрати, понесені у зв’язку з отриманням доходів, не втрачають зв’язку з господарською діяльністю, яка в загальній сукупності дій спрямована на отримання доходу (пп. 14.1.36 ПК, ст. 42 ГК). Позитивна судова практика підтверджує це (див. ухвали № К-35575/09, № К/9991, № 2а-0870, № К-30875, № 9101та постанову № 813).

Тобто собівартість наданих послуг з оренди включають до витрат з метою визначення оподатковуваного прибутку у повному обсязі.

Доходи за договором оренди

Згідно з п. 135.4 ПК дохід від реалізації наданих послуг визнається у розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань. Як бачимо, згадана норма не містить особливих вимог щодо визначення доходу при реалізації товарів послуг за ціною нижче собівартості. Разом з тим, у п. 135.4 ПК все-таки передбачено, що особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями р. ІІІ ПК.

На підставі п. 153.10 ПК доходи від проведення товарообмінних (бартерних) операцій (пп. 14.1.10 ПК) визначають відповідно до договірної ціни такої операції, але не нижчої від звичайних цін. А згідно з п. 153.2 ПК при оподаткуванні контрольованих операцій (пп. 39.2.1 ПК) орієнтуються на звичайні ціни.

При здійсненні товарообмінних (бартерних) операцій звичайна ціна — це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін (пп. 14.1.71, 14.1.219 ПК).

У контрольованій операції для цілей оподаткування ціна визнається звичайною, якщо не доведено зворотне або використано ціну, зазначену в договорі про взаємне узгодження цін під час здійснення контрольованих операцій (пп. 39.1.3 ПК).

Таким чином, у загальному випадку дохід від наданих послуг оренди визнають у розмірі договірної (контрактної) вартості, тобто у розмірі 1 грн. Винятками є товарообмінні (бартерні) операції, для яких дохід визначається у розмірі звичайної ціни, якщо вона перевищує договірну, та контрольовані операції, за яких дохід визнають у розмірі ціни, визначеної за одним із методів, встановлених ст. 39 ПК.

З метою оподаткування ПДВ при реалізації послуг за ціною нижче собівартості слід враховувати таке. База оподаткування усіх операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (з урахуванням загальнодержавних податків і зборів), а у разі здійснення контрольованих операцій — у розмірі не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПК (п. 188.1 ПК). Тобто у разі здійснення неконтрольованих операцій податкові зобов’язання з ПДВ визначають виходячи з договірної ціни (у нашому випадку 1 грн), а на звичайну ціну не зважають.

Таким чином, у разі надання автомобіля в оренду за 1 грн операції відображають переважно за загальними правилами ПК.

Встановлення плати за оренду автомобіля у сумі 1 грн є цілком правомірною дією. Причому незалежно від того, хто є орендодавцем — фізична чи юридична особа. До того ж мізерна сума оренди дозволить уникнути негативних податкових наслідків. Крім того, за таких умов з’являється можливість відносити до податкових витрат витрати на експлуатацію орендованого авто вартість паркування, пально-мастильних матеріалів тощо. Достатньо лише мати документи, які підтверджують, що вони здійснюються у межах господарської діяльності підприємства.

Єдине застереження: не забувайте, що договір оренди автомобіля між фізичною та юридичною особою обов’язково потрібно укладати в письмовій формі. Хоча б для того, щоб мати можливість підтвердити свої договірні відносини у суді (якщо виникне така потреба).

Нормативна база

ПК — Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI.

ГК — Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV.

ЦК — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV.

П(С)БО 16 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну від 31.12.1999 № 318.

Методика № 1253 — Методика визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб, затверджена постановою КМУ від 29.12.2010 № 1253.

Ухвала № 2а-7466 — ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 у справі № 2а-7466/12/2670.

Ухвала № 2а-16749 — ухвала ВАСУ від 17.04.2013 у справі № 2а-16749/12/2670.

Постанова № 2а-1899 — постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 у справі № 2а-1899/12/2170.

Постанова № 2а-778 — постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.12.2012 у справі № 2а-778/12/0170/13.

Постанова № 2-а-2002 — постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 17.09.2012 у справі № 2-а-2002/12/2170.

Рішення № 810 — рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2013 № 810/5172/13-а.

Ухвала № К-35575/09 — ухвала ВАСУ від 15.12.2011 у справі № К-35575/09.

Ухвала № К/9991 — ухвала ВАСУ від 22.02.2012 у справі № К/9991/68409/11.

Ухвала № 2а-0870 — ухвала ВАСУ від 12.12.2013 у справі № 2а-0870/7530/11.

Ухвала № К-30875 — ухвала ВАСУ від 11.03.2013 у справі № К-30875/09.

Ухвала № 9101 — ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 у справі № 9101/122139/2012.

Постанова № 813 — постанова Львівського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 № 813/696/13-а.

Дата підготовки
06.06.2014