Особливості стягнення

Державні виконавці не мають законних підстав проводити будь-яке списання коштів за виконавчими документами у справах, де боржниками є державні органи.

До такого висновку дійшов ВСУ в постанові від 8 липня 2015 року №3-316гс15.

Верховний Суд України

Іменем України
Постанова

8 липня 2015 року                             м.Київ                                          №3-316гс15

Судова палата у господарських справах Верховного Суду у складі:

головуючого — Жайворонок Т.Є.,

суддів: Барбари В.П.,Колесника П.І., Берднік І.С.,Потильчака О.І., Ємця А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті про перегляд Верховним Судом ухвали Господарського суду Одеської області від 9.10.2014, постанови Одеського апеляційного 

господарського суду від 26.11.2014 та постанови Вищого господарського суду від 22.01.2015 у справі №916/2543/14 за позовом державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії до Регіональної служби про стягнення коштів, за скаргою Регіональної служби на дії Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції,

ВСТАНОВИЛА:

22.09.2014 Регіональна служба звернулася до суду із зазначеною скаргою, посилаючись на те, що рішенням господарського суду Одеської області від 17.07.2014 задоволено позов ДП «АМПУ» до Регіональної служби про стягнення коштів. 4.08.2014 видано судовий наказ про примусове виконання цього рішення. Постановою державного виконавця ВДВС від 2.09.2014 відкрито виконавче провадження ВП №44564667. Оскільки Регіональна служба є державним органом, який фінансується за рахунок державного бюджету, то відповідно до вимог ч.2 ст.3 закону «Про виконавче провадження», Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМ від 3.08.2013 №845, таке рішення про стягнення коштів має виконуватися органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Просила визнати незаконними дії ВДВС щодо винесення постанови від 2.09.2014 

ВП №44564667 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Одеської області від 4.08.2014; визнати недійсною постанову ВДВС від 2.09.2014 ВП №44564667.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 9.10.2014, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.11.2014, в задоволенні скарги відмовлено.

Постановою ВГС від 22.01.2015 постанову апеляційного суду залишено без змін.

Ухвалою ВС від 3.06.2015 справу №916/2543/14 допущено до провадження ВС.

У заяві про перегляд з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.111¹⁶ Господарського процесуального кодексу, регіональна служба просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 9.10.2014, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 та постанову ВГС від 22.01.2015 і ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції стст.2—4 закону «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», ч.2 ст.3, п.8 ч.1 ст.26 закону «Про виконавче провадження» та порядку.

В обгрунтування заяви надано копії постанов ВГС від 18.02.2015 у справі №916/859/14, від 15.04.2015 у справі №916/663/14, від 30.04.2015 у справі №916/636/14.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, Судова палата у господарських справах ВС вважає, що заява підлягає задоволенню.
У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що дії ВДВС щодо відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду від 4.08.2014 є законними, оскільки цей наказ підлягає виконанню державним виконавцем у порядку, передбаченому законом «Про виконавче провадження», але з урахуванням особливостей, встановлених законом «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; відсутні докази того, що виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2014 в порядку, визначеному законом «Про виконавче провадження», є неможливим. Підстави для виконання рішення суду за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, відсутні.
Разом із тим у наданих для порівняння постановах суд касаційної інстанції, розглянувши справи за аналогічними скаргами Регіональної служби на дії ВДВС, дійшов висновку про наявність підстав для їх задоволення, з огляду на те, що боржник є державним органом і бюджетною установою, у зв’язку з чим наказ суду має виконуватися органами казначейства відповідно до порядку, і  

тому державний виконавець не мав підстав для відкриття виконавчого провадження, а зобов’язаний був згідно з п.8 ч.1 ст.26 закону «Про виконавче провадження» відмовити у відкритті виконавчого провадження; дія закону «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не поширюється на виконання рішення у цих справах.

Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних судових рішень у подібних правовідносинах.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах ВС виходить із такого.

У справі, що розглядається, судом установлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 17.07.2014 задоволено позов ДП «АМПУ» до регіональної служби про стягнення коштів: стягнуто з Регіональної служби на користь ДП «АМПУ» 1125 грн. 25 коп. основного боргу, 74 грн. 66 коп. пені, 124 грн. 92 коп. інфляційних втрат, 20 грн. 77 коп. — 3% річних, 1827 грн. судового збору. 4.08.2014 видано судовий наказ про примусове виконання цього рішення. Постановою державного виконавця ВДВС від 2.09.2014 за заявою стягувача відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного судового наказу про стягнення  грошової суми у загальному розмірі 3172 грн. 60 коп., надано боржникові строк для добровільного виконання в 6-денний термін із дня винесення постанови.

За змістом п.1 Типового положення про регіональну службу державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, затвердженого постановою КМ від 23.07.2009 №801, така служба є державним органом ветеринарної медицини, що здійснює державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на відповідній території. Фінансування та матеріально-технічне забезпечення регіональної ветслужби здійснюється за рахунок коштів державного бюджету (п.11 цього положення).

Згідно з довідкою головного управління Державної казначейської служби в Одеській області від 17.01.2014 №05-08/4-455 регіональна служба у 2014 році отримує фінансування із загального фонду державного бюджету та обслуговується в Головному управлінні Державної казначейської служби в Одеській області, власні надходження установи є доходами спеціального фонду державного бюджету.

Водночас відповідно до ч.2 ст.3 закону «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або  бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Так, згідно з положеннями абз.2 пп.1 п.9 розд.VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу (у редакції, чинній на час винесення постанови ВДВС про відкриття виконавчого провадження) безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому КМ, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету — в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.
На виконання ч.2 ст.3 закону «Про виконавче провадження» і п.9 розд.VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу постановою КМ від 3.08.2011 №845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.
За змістом абз.3 п.2 порядку у тексті цього документа термін «боржник» вживається у такому значенні — визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах казначейства. 

Згідно з п.3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів — з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників — у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 24 порядку встановлено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у п.6 цього порядку.

Разом із тим відповідно до ч.2 ст.2 закону «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» дія цього закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Отже, зважаючи на те, що стягувачем за рішенням господарського суду Одеської області від 17.07.2014 є державне підприємство (ДП «АМПУ»), дія закону «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» на зазначене судове рішення не поширюється.

Ураховуючи викладене, державні виконавці не мають законних підстав проводити будь-яке списання коштів за виконавчими документами в справах, де боржниками є державні органи. Стягувачам необхідно подавати такі документи безпосередньо до органів казначейства.

Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження (п.8 ч.1 ст.26 закону «Про виконавче провадження»).

Оскільки виконавчий документ у справі, що розглядається, має виконуватися виключно казначейством, в якому обслуговується боржник, головний державний виконавець ВДВС повинен був відмовити ДП «АМПУ» у відкритті виконавчого провадження.

Згідно з пп.«а» п.2 ч.2 ст.111²⁵ ГПК Верховний Суд за наявності підстав, передбачених пп.1—3 ч.1 ст.111¹⁶ цього кодексу має право скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення чи змінити судове рішення.

За таких обставин заява регіональної служби підлягає задоволенню, а постанова ВГС від 22.01.2015, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 та ухвала Господарського суду Одеської області від 

9.10.2014 — скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення скарги регіональної служби на дії ВДВС.

Керуючись стст.111²³, 111²⁴, 111²⁵ ГПК, Судова палата у господарських справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті задовольнити.

Скасувати постанову ВГС від 22.01.2015, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 9.10.2014 у справі №916/2543/14.

Ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити. Визнати незаконними дії Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції щодо винесення постанови від 2.09.2014 ВП №44564667 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 4.08.2014 №916/2543/14 про стягнення з Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті на користь державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії грошової суми в загальному розмірі 3172 грн. 60 коп.
Визнати недійсною постанову Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 2.09.2014 ВП №44564667 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 4.08.2014 №916/2543/14.
Постанова є остаточною й може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п.4 ч.1 ст.11116 ГПК.

Джерело: 

http://zib.com.ua/ua/118855-verhovniy...