Нужно ли применять РРО и/или ПРРО продавцу товаров, в случае предварительной оплаты товара на сайте Интернет-магазина?

В случае доставки потребителю товара курьером, приобретенного на условиях предоплаты с применением платежных сервисов, продавец должен вложить в почтовое отправление ранее распечатанный с использованием РРО и/или ПРРО, расчетный документ установленной законодательством формы и содержания на полную сумму проведенной операции с указанием безналичной формы оплаты, подтверждающий факт купли-продажи товаров.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 22.07.21 р. N 2883/ІПК/99-00-07-05-01-06

Державна податкова служба України розглянула щодо надання індивідуальної податкової консультації стосовно застосування реєстратора розрахункових операцій та/або програмного реєстратора розрахункових операцій (далі РРО та/або ПРРО) та в порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє.

Відповідно до звернення, підприємець знаходиться на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку другої групи та здійснює діяльність у сфері торгівлі. Основний вид діяльності: КВЕД 45.32 - роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

Підприємець просить надати роз’яснення, чи потрібно застосовувати РРО та/або ПРРО продавцю товарів, у випадку здійснення розрахункових операцій у мережі інтернет з використанням платіжних сервісів, за умови, що в контексті звернення суб’єкт господарювання «планує використовувати РРО в подальшій діяльності2, доставляє товари за допомогою служб доставки та заключив договір з небанківською фінансовою установою про надання послуг з переказу коштів:

• у випадку післяплати у місці отримання товару покупцем?
• у випадку попередньої оплати товару на сайті Інтернет-магазину?

У зверненні Підприємець повідомляє про здійснення ним торгівлі деталями та приладдям для автомобілів. Звертаємо увагу на те, що в асортименті деталей та приладдя для автомобілів можуть бути складні побутові товари, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, перелік яких, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 року N 231, торгівля якими призводить до виникнення обов’язку застосування РРО.

Правові засади застосування РРО та/або ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України від 06 липня 1995 року N 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Дія його поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до преамбули цього Закону, встановлення норм щодо незастосування РРО та/або ПРРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

За інформацією із баз даних ДПС на дату надання консультації, «…» не перевищив граничний обсяг доходу встановлений Кодексом.

Тобто, за умови нездійснення видів діяльності, визначених пунктом 6¹ підрозділу 10 розділу XX «Інші перехідні положення» Кодексу, та обсягу доходу, що не перевищує визначений Кодексом, для цілей застосування РРО та/або ПРРО, Ви можете здійснювати свою господарську діяльність без застосування РРО та/або ПРРО при отриманні оплати, як в готівковій так і безготівковій формі.

Щодо першого питання.

Відповідно до підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Кодексу продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар визначається згідно з положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено цим Законом (частина десята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року N 675-VIII (далі - Закон N 675).

Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

• вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов’язок продавця доставити товар;
• надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частиною другою статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов’язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв’язку для доставки покупцеві.

Таким чином, текстом запиту та договором про надання послуг з переказу коштів, в повному об’ємі підтверджується відсутність будь-якої участі ТОВ «Нова-Пей» у відносинах та виконанні нею зобов’язань, в межах договору купівлі-продажу товарів. Відтак, переказ коштів ТОВ «Нова-Пей» на Ваш розрахунковий рахунок є окремою господарською операцією, що в свою чергу, не звільняє продавця (виконавця, постачальника) від обов’язку виконати свої зобов’язання перед покупцем, в межах договору купівлі-продажу, щодо надання (надсилання) такому покупцю розрахункового документу встановленої форми та змісту, як підтвердження передачі права власності на придбані товари.

Враховуючи викладене повідомляємо, що якщо споживач (клієнт) замовив товар на веб-сайті продавця (Інтернет-магазин), не здійснював передоплату за замовлений товар, а доставка товару здійснюється службою доставки на підставі договору, відповідно до якого товар передається такій службі для доставки покупцю, то у такому випадку РРО та/або ПРРО застосовується службою доставки безпосередньо при передачі товару покупцю у своєму відділенні, а продавець зобов’язаний вкласти у посилку видаткову накладну, яка буде свідчити про походження товару. Також, у передбачених законодавством випадках, продавець зобов’язаний вкласти у поштове відправлення гарантійний талон, технічний паспорт або інший документ, що його замінює, який має містити обов’язкові реквізити.

Щодо другого питання.

Відповідно до статті 3 Закону N 675 інтернет-магазин - засіб для представлення або реалізації товару, роботи чи послуги шляхом вчинення електронного правочину; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Згідно зі статтею 8 Закону N 675 покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції за обсягом своїх прав та обов'язків прирівнюється до споживача, у разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями та, у разі укладення договору на відстані відповідно до Закону України від 12 травня 1991 року N 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів». У разі оплати вартості товару, роботи, послуги із застосуванням платіжних інструментів така особа має право повідомити відомості, що дають змогу забезпечити проведення оплати відповідним оператором платіжних систем, який несе відповідальність за їх збереження та використання в порядку, передбаченому законодавством. У випадках, передбачених договором, покупець (замовник, споживач) повинен повідомити адресу доставки товару, виконання роботи чи надання послуги.

Частиною сьомою статті 11 Закону N 675 встановлено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Згідно з частиною одинадцятою статті 11 Закону N 675 покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар. Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості: умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги; найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги; гарантійні зобов'язання та інформація про інші послуги, пов'язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги; порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено.

Отже, платіжні сервіси призначені для спрощення проведення розрахунків між фізичними особами, юридичними особами та/або фізичними особами - підприємцями в мережі Інтернет за допомогою персональних комп’ютерів та/або інших мобільних пристроїв, та з використанням банківських платіжних карток. За своїм змістом вони є системами для надання послуг з еквайрингу у дистанційному режимі.

Таким чином, продаж товарів на умовах повної передоплати із застосуванням платіжних сервісів відбувається у три етапи: 1) операція з приймання платіжним сервісом коштів від покупця, про що формується відповідне електроне повідомлення про приймання коштів; 2) операція безготівкового переказу платіжним сервісом коштів, прийнятих від покупця, на банківський рахунок продавця; 3) передачу товару покупцю.

З технічної точки зору між фізичною особою - підприємцем і фінансовою установою, якій належить платіжний сервіс, відбувається саме операція з безготівкового переказу коштів, разом з тим, суб’єктами (учасниками) безпосередньо операції купівлі-продажу товару є фізична особа - підприємець, яка здійснює продаж товарів, і отримувач такого товару (покупець), який здійснює грошовий розрахунок за цей товар у дистанційному режимі, за допомогою платіжного сервісу.

При цьому, факт виконання договору купівлі-продажу товару обумовлений саме отриманням товару покупцем, а тому, продавець зобов’язаний забезпечити отримання покупцем розрахункового документа, який підтверджує факт оплати покупцем товару. Відповідно, така операція має ознаки розрахункової, в розумінні Закону N 265, а застосування РРО та/або ПРРО при її проведенні є обов’язковим.

На правильність цього висновку вказує і юридична модель здійснення платежу за електронним договором, з оплатою через використання електронних платіжних сервісів, яка передбачає використання для розрахунку готівки або банківської платіжної карти в дистанційному режимі. Положення Закону N 265 прямо визначають необхідність оформлення відповідного розрахункового документа, у разі отримання готівки або застосування банківської платіжної карти, при здійсненні такої розрахункової операції, хоча її характер і є безготівковий.

Оскільки, в розумінні Закону N 265 та статті 664 Цивільного кодексу України, момент виконання продавцем обов’язку передати покупцеві товар, у разі укладання електронного договору із умовами доставки товару покупцеві через перевізника або організацію зв’язку (далі - кур’єр) співпадає з моментом здачі товару такому перевізникові чи організації зв’язку, а визначення місця проведення розрахунків, в розумінні Закону N 265, визначається і як місце, де безпосередньо здійснюється розрахунок, так, і як місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів із застосуванням платіжних карток, то у такому випадку місцем проведення розрахунків виступає або місце отримання продавцем коштів за товар, або місце передачі продавцем товару перевізникові чи організації зв’язку.

Щодо доводів у зверненні про те, що продавець начебто не приймає від покупця платіжних карток від споживачів, то ДПС вважає їх безпідставними, оскільки, у безготівкових операціях, що відбуваються дистанційно, така обставина є поширеною, але це не змінює суті відповідної господарської операції, як продаж товару із проведенням розрахункової операції, в межах якої необхідно використовувати РРО та/або ПРРО.

Отже, у разі доставки споживачу товару кур’єром, придбаного на умовах передоплати із застосуванням платіжних сервісів, продавець повинен вкласти у поштове відправлення раніше роздрукований, з використанням РРО та/або ПРРО, розрахунковий документ установленої законодавством форми і змісту на повну суму проведеної операції із зазначенням безготівкової форми оплати, що підтверджує факт купівлі-продажу товарів.

Також, у передбачених законодавством випадках, продавець зобов’язаний вкласти у поштове відправлення гарантійний талон, технічний паспорт або інший документ, що його замінює, який має містити обов’язкові реквізити.

Розміщення готівки в скриньки РРО, як еквівалент здійснених безготівкових розрахункових операцій, не передбачено діючим законодавством та є недоцільним.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.