Можно ли зачислить бюджетное возмещение НДС в счет уплаты части чистой прибыли

Часть чистой прибыли (дохода) не является налоговым долгом в понимании НКУ

ОФIС ВЕЛИКИХ ПЛАТНИКIВ ДФС

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 19.08.2019 р. № 3880/ІПК/28-10-27-01-11

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби розглянув лист______(код ЄДРПОУ________) від_____№______(вх. №_____від ) щодо обрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ та можливості її зарахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з інших платежів, та керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ) повідомляє.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначено статтею 200 ПКУ.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПКУ сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПКУ визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПКУ, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200і.З статті 200і ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При цьому пунктами 200.7 і 200.10 статті 200 ПКУ визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації з ПДВ.

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до статті 200 ПКУ та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 статті 200 ПКУ, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до ПКУ.

Отже, відповідно до підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 ПКУ при виникненні від’ємного значення податку, бюджетному відшкодуванню підлягає сума ПДВ, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до державного бюджету, в межах обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПКУ суми.

При цьому обрахунок бюджетного відшкодування суми ПДВ згідно із підпунктом «б» пункту 200.4 статті 200 ПКУ не передбачає врахування фактичної сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Водночас підпункт «б» пункту 200.4 статті 200 ПКУ передбачає можливість за заявою платника зарахування належної суми бюджетного відшкодування ПДВ у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника ПДВ з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (далі - БКУ).

До доходів загального фонду Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67 1 БКУ), зокрема, належить частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, (далі - частина чистого прибутку(доходу)) та дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність (п.п.17 п.2 ст.29 глави 5 розділу II БКУ).

Джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податку визначено статтею 87 ПКУ.

Підпунктом «в» пункту 87.1 статті 87 ПКУ визначено, що суми бюджетного відшкодування і податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) включено до переліку джерел сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків до державного бюджету.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій, за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Статтею 9 ПКУ визначено виключний перелік встановлених в Україні загальнодержавних податків і зборів, які регулюються ПКУ.

Водночас частина чистого прибутку (доходу) не є податковим платежем, який регулюється ПКУ, і визначається за результатами фінансово-господарської діяльності та розраховується за правилами бухгалтерського обліку.

З огляду на наведене, відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) за своєю правовою природою є платежем, який в обов'язковому порядку підлягає сплаті до бюджету, однак не є податковим (грошовим) зобов'язанням і, як наслідок - не є податковим боргом у визначенні ПКУ.

Отже, зарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ у рахунок сплати частини чистого прибутку (доходу), положеннями ПКУ не передбачено.

Пунктом 200.4 статті 200 ПКУ визначено варіанти спрямування отриманого від'ємного значення ПДВ.

Зарахування сум від'ємного значення ПДВ у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, ПКУ не передбачено.

Поняття терміна «позовна давність» та порядок її обчислення визначено главою 19 «Позовна давність» Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 N 43 5-IV (далі - ЦКУ).

Відповідно до п. 1 ст. 256 ЦКУ під терміном «позовна давність» розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦКУ встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ст.261 ЦКУ).

Таким чином, за зобов'язаннями по поставлених товарах/послугах відлік терміну позовної давності слід розпочинати з дати, яка визначена умовами договору як кінцева дата оплати таких товарів/послуг.

Також п. 102.5 ст. 102 ПКУ визначено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених ПКУ, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

При цьому відповідно до пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПКУ надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Отже, визначені главою 19 ЦКУ та п. 102.5 ст. 102 ПКУ терміни не стосуються порядку відшкодування ПДВ, який встановлено ст. 200 ПКУ, та показників податкової звітності з ПДВ.

Таким чином, у разі заявлення суми ПДВ до бюджетного відшкодування платник податку має право враховувати у складі заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ залишок від'ємного значення податку до повного його погашення, незалежно від сплину термінів позовної давності (1095 днів), у випадку, коли суми ПДВ, з яких сформовано такий залишок, сплачені постачальникам товарів/послуг.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.