Знижки: вигода чи ризик?

Акції та розпродажі — невід’ємний інструмент маркетингу сучасної компанії, що його використовують задля підвищення попиту на продукцію фірми. Але привабливі умови продажу можуть містити небезпеку певних податкових наслідків. Причому не лише для продавця, а й для покупця. Викриємо потенційне підводне каміння щодо податку на прибуток підприємств у операціях з придбання товарів за зниженою ціною.

Олександра Смірнова,
к.е.н., доцент, завідувач відділу вивчення міжнародного досвіду
та європейської інтеграції НДІ ФП

Відповідно до ст. 10 -12 Закону про ціни та ст. 189-191 ГК суб’єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують:

• вільні ціни, що встановлюють самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, стосовно яких здійснюється державне регулювання цін;
• державні регульовані ціни.

Однак з точки зору оподаткування слід зважати на нюанси, встановлені законодавцем, особливо у частині трансфертного ціноутворення (ст. 39 ПК).

Акційна ціна на товар як договірна однозначно буде нижчою за звичайну. Тому, щоб уникнути можливих непорозумінь із податківцями, усім зацікавленим особам варто потурбуватися про належне оформлення операцій, пов’язаних із продажем і придбанням акційного товару. Адже у будь-якому разі процедура судового оскарження є досить дорогою та нервовою справою.

Маркетинговий хід чи вимушений крок?

Користь розпродажів для покупців є очевидною — вони отримують можливість придбати продукцію за розумними цінами. Що стосується продавців, то причин для організації продажу товарів за зниженими цінами може бути декілька.

Від повністю забитих непроданим товаром складських приміщень не застраховані навіть дуже професійні, досвідчені продавці. На практиці неможливо обчислити, скільки товару необхідно реалізувати, щоб не створити собі проблему утилізації залишків і при цьому завжди мати реальну змогу задовольнити покупця. У ситуації «затоварення» складу організація розпродажу — найвдаліше вирішення проблеми.

Крім можливості продати залежаний товар, розпродаж є ефективним маркетинговим інструментом. Продавці не лише позбуваються зайвого товару в результаті розпродажу, а часто ще й отримують нових покупців, позаяк зниження ціни завжди сприяє збільшенню попиту.

Підвищена конкуренція змушує виробників часто оновлювати асортимент, тож необхідно вивільнити місце для нових товарів.

Як суто маркетинговий захід розпродаж можна приурочити до свят чи історично знаменних для підприємства подій.

Знижки чи розпродаж: юридичні тонкощі

Відзначимо, що будь-який розпродаж товару чи акцію потрібно проводити із дотриманням вимог Закону № 1023.

Зокрема, відповідно до ч. 4 ст. 15 цього Закону вживати поняття «знижка», «зменшена ціна» або будь-які інші, аналогічні за значенням, можна лише за таких умов:

1) якщо їх застосовують до продукції, яку безпосередньо реалізує суб’єкт господарювання;

2) якщо такого роду знижку або зменшення ціни застосовують протягом визначеного та обмеженого періоду часу;

3) якщо ціна продукції є нижчою від її звичайної ціни.

Вживати поняття «розпродаж» чи будь-які аналогічні можна лише за таких умов:

1) якщо відбувається розпродаж усіх товарів у межах певного місця або чітко визначеної групи товарів;

2) якщо тривалість розпродажу обмежено в часі;

3) якщо ціни товарів, що підлягають розпродажу, є меншими від їх звичайної ціни.

При цьому після публічного повідомлення про початок проведення розпродажу, застосування знижок або зменшення ціни до споживачів слід доводити інформацію про те, якою була ціна продукції до проведення відповідної акції, і про ціну цієї продукції, встановлену після її початку.

На нашу думку, публічне повідомлення відповідає ознакам публічного договору — ст. 633 ЦК. Так, згідно з ч. 1 згаданої статті публічним визнається договір, у якому одна сторона — підприємець взяла на себе зобов’язання здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв’язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Тобто, публічно повідомити — це означає повідомити у такий спосіб, щоб коло зацікавлених осіб (кожен охочий) мало доступ до такої інформації: оголошення у пресі, мережі Інтернет, по телебаченню тощо.

Докази для податківців

Відповідно до п. 137.1 ПК дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта чи іншого документа, оформленого згідно з вимогами чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг. При цьому дохід від операційної діяльності визнається у розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана у будь-якій формі, в тому числі в разі зменшення зобов’язань (п. 135.4 ПК).

Починаючи з 1 вересня 2013 р. у нашому випадку звичайну ціну застосовують винятково під час здійснення контрольованих операцій. Нагадаємо, що перелік контрольованих операцій вміщено у п. 39.2 ПК. Для визначення операції підконтрольною слід одночасно зважити на:

• сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги);
• втратою споживчих якостей товарів;
• закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації);
• збутом неліквідних або низьколіквідних товарів (пп. 39.2.2.5 ПК).

Тобто, щоби довести звичайність ціни, необхідно підтвердити, що надана знижка була звичайною. Одним з перших аргументів на користь такого підтвердження стане доступність знижки для всіх охочих за однакових умов продажу товарів (робіт, послуг).

Під час здійснення податкового контролю трансфертного ціноутворення необхідно також користуватися офіційно визнаними джерелами інформації про ринкові ціни, перелік яких встановлений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 № 866-р.

У разі відсутності або недостатності відповідної інформації у зазначених джерелах можна скористатися такою інформацією:

а) ціни, що склалися за результатами публічних торгів (аукціонів), тендерів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування;

б) статистичні дані державних органів та установ;

в) довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань (у т. ч. інтернет-видань) і публікацій (у т. ч. електронних) та інших банків даних, звіти і довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном, інформаційні програми, що їх використовують з метою трансфертного ціноутворення, інші публічні інформаційні джерела, що є загальнодоступними;

г) відомості про ціни, діапазон цін і котирування, оприлюднені у засобах масової інформації;

ґ) відомості, отримані з бухгалтерської і статистичної звітності платників податків, оприлюднені в засобах масової інформації, у т. ч. на офіційних веб-сайтах в Інтернеті;

д) результати незалежної оцінки майна та майнових прав, проведеної відповідно до Закону № 2658;

е) інформація про інші контрольовані операції, здійснені платником податків.

Отже, як джерелом можна скористатися практично всією доступною інформацією. Слід зауважити, що для порівняння з метою оподаткування умов контрольованих операцій з умовами операцій, що не є контрольованими, центральний податковий орган не має права використовувати інформацію, доступ до якої обмежений згідно із законодавством (пп. 39.5.3.4 ПК).

Пастки для покупця

Якщо розглянути ситуацію з точки зору покупця, доцільно стежити за обсягами придбання, аби не перевищити річну межу у 50 млн грн. Щодо податкового обліку особливих нюансів немає, позаяк придбання за акційною ціною автоматично призводить до меншого розміру витрат. Складнощі, на нашу думку, теоретично можуть виникнути у покупця — платника єдиного податку, якщо надалі він продаватиме товар за його реальною ринковою ціною. Тут прихована небезпека того, що представники податкового відомства визнають операції з придбання акційного товару і подальшого продажу за стандартною ціною нікчемними чи удаваними на всьому ланцюгу руху товару. Проте, в ухвалі ВАСУ від 13.11.2012 по делу № 2а/1570/7282/11 зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК фіктивною угодою є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків. Тобто, обов’язковою ознакою фіктивності угоди є відсутність у сторін угоди наміру створити правові наслідки, передбачені цією угодою. У разі якщо хоча б одна зі сторін виконала свої зобов’язання за договором, фіктивність угоди не можна вважати встановленою. Тому, якщо платник податків передав товар своєму контрагентові, тобто виконав свою частину зобов’язань за угодою, її вже не можна вважати фіктивною, незалежно від подальшої поведінки контрагента.

Фактично це визначення ВАСУ заперечує правомірність визнання податковою службою фіктивності угод, оскільки податкова служба вважає головним чинником поведінку особи (відсутність за місцезнаходженням, відсутність податкової звітності тощо), а не дії згідно з угодою. Таким чином, як випливає з визначення ВАСУ, платник податків не відповідає за порушення, що їх вчиняє його контрагент, а має відповідати лише за себе.

Бухгалтерський облік

У бухгалтерському обліку продаж акційних товарів відображають у сумі фактично отриманої компенсації, тобто згідно з акційними цінами, за кредитом субрахунку 702 «Дохід від реалізації товарів». Зауважимо, що у разі обліку товарів за цінами продажу під час їх оприбуткування встановлюють торговельну націнку, розмір якої у відсотках на різні товари підприємство встановлює самостійно. Тому на суму знижок, наданих під час розпродажу, необхідно зменшити торговельну націнку: Дт 28 Кт 285 (сторно). А суму, на яку знижка перевищує націнку, списати на витрати: Дт 949 Кт 28.

ТОВ «А» розпродає колекцію зимових товарів. Усі необхідні організаційні дії виконано: наказ, оголошення тощо. Собівартість акційних товарів становить 60 тис. грн, а виручка від реалізації — 6 тис. грн (у т ч. ПДВ).

1. З точки зору маркетингу розпродаж — безпрограшний захід для того, щоб позбутися залежалого товару та водночас залучити нових покупців.

2. Продавцеві доцільно забезпечити відповідне документальне оформлення проведення акційних заходів. Ми радимо, насамперед, наказом по підприємству затвердити «Положення про порядок розрахунку й застосування знижок покупцям», у якому детально обґрунтувати розмір цін та знижок, а також економічну ефективність акційних розпродажів для розвитку підприємства.

3. Аби довести звичайність ціни, необхідно підтвердити, що надана знижка була звичайною. Одним із перших аргументів на користь цього стане доступність знижки для всіх покупців за однакових умов продажу товарів (робіт, послуг).

4. Тому, хто купує товари зі знижкою, у разі виникнення непорозумінь із податківцями слід пам’ятати, що коли хоча б одна зі сторін виконала свої зобов’язання за договором, фіктивність угоди не може вважатися встановленою.

Нормативна база

ПК — Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI.

ГК — Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV.

ЦК — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV.

Закон № 1023 — Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII.

Закон про ціни — Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 № 5007-VI.

Закон № 2658 — Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III.

Дата підготовки
03.07.2014