Зарплата на картку: як оптимізувати оподаткування виплат працівникам

Зменшувати бюджетні платежі, розділяючи зарплату на білу і чорну, вигідно для роботодавців. Тим більше що в короткостроковій перспективі це відповідає інтересам і найманих працівників. При цьому і роботодавцям, і працівникам було б зручно використовувати для розрахунків одну зарплатну картку. Але в такому разі зростає ймовірність того, що це грубе порушення законодавства буде розкрите. А, може, варто скористатися іншими способами оптимізації податкового навантаження?..

Людмила Бабенко,
експерт з бухгалтерського обліку та оподаткування

Невисокі зарплати в нашій країні — наслідок великого податкового навантаження на фонд оплати праці.

Насамперед зауважимо, що чорна зарплата (виплати у конвертах) є грубим порушенням чинного законодавства. Тому якщо такі виплати десь і зустрічаються, то на пластикову картку їх ніхто не перераховує. Зазвичай чорну зарплату виплачують готівкою у конверті.

Якщо податківців хтось просигналізує про те, що працівник офіційно не оформлений, у них з'явиться законна підстава для проведення у роботодавця перевірки з усіма неприємними наслідками, які з цього випливають. Тому на практиці найчастіше роботодавці діють таким чином. Працівник оформляється на роботу, йому офіційно нараховується мінімальна зарплата (на сьогоднішній день — 1 218 грн), а решта суми виплачується або в конверті, або за допомогою банківської картки, не пов'язаної із зарплатним проектом. При цьому всі знають негласне правило: щоб уникнути зайвих питань перевіряючих суми зарплати у вигляді декількох складових у жодному разі не можна перераховувати на одну зарплатну картку.

Як правильно

Алгоритм нарахування зарплати працівникам добре відомий усім бухгалтерам. У кінці кожного місяця у підприємства виникає кредиторська заборгованість перед працівниками у вигляді нарахованої їм зарплати. Загальна сума заборгованості (синтетичний облік) відображається у Балансі (форма № 1). Аналітичний облік заробітної плати по кожному конкретному працівникові ведеться за відомостями нарахування та виплати зарплати.

Наприклад, зарплата працівника складає 2 800 грн. Із неї потрібно утримати ЄСВ (єдиний соціальний внесок) за ставкою 3,6 % та ПДФО (податок на доходи фізичних осіб) за ставкою 15 %:

2 800 × 0,036 = 100,80 грн (ЄСВ);

(2 800 – 100,80) × 0,15 = 404,88 грн (ПДФО).

На руки працівник отримає:

2 800 – 100,80 – 404,88 = 2 294,32 грн.

Але існує ще один вид ЄСВ, який, як пишуть у підручниках, здійснюється за рахунок роботодавця. Без його сплати в бюджет зарплату працівнику не виплатять. Банк просто не пропустить платіжки доти, доки не буде перерахований цей внесок. Сума цього ЄСВ відображається за персоніфікованим обліком у Пенсійному фонді і безпосередньо впливає на нарахування страхового стажу та розмір майбутньої пенсії працівника. Розмір ЄСВ залежить від класу професійного ризику виробництва і коливається у межах від 36,76 % до 49,7 % (частина п'ята ст. 8 Закону про ЄСВ).

Для нашого прикладу візьмемо ставку ЄСВ п'ятого класу професійного ризику виробництва — 38,6 % (для роздрібної торгівлі). Тоді підприємству доведеться сплатити за працівника 1 080,80 грн ЄСВ (2 800 × 0,386).

Отже, роботодавець (юридична особа або фізособа-підприємець) витрачає на зарплату найманого працівника 3 880,80 грн (2 800 грн + 1 080,80 грн). Державі у вигляді податків перераховується 1 586,48 грн (100,80 + 404,88 + 1 080,80). Інакше кажучи, з нарахованих найманому працівникові сум 40,88 % (у нашому випадку — 1 586,48 грн) дістанеться державі, а працівник на руки одержить усього 2 294,32 грн (59,12 %).

Тому у роботодавців і виникає питання: як зменшити фіскальну складову витрат на оплату праці працівників?

Готівкові в наявності?

Для виплати частини зарплати у конверті підприємство повинно десь брати готівку. На практиці найчастіше джерелом готівки є так звані «відкати». Наприклад, будь-яке підприємство має відділ постачання, здійснює закупівлю товарів, робіт, послуг, необхідних для його діяльності. Для отримання готівки деякі підприємства використовують таку схему. Певну частину зазначених закупівель вони здійснюють за дещо завищеною ціною, а потім отримують від контрагента товари, роботи послуги плюс «відкат» у вигляді готівкових коштів. При цьому цифри і суми мають бути коректні, а контрагенти, з якими працює підприємство, — надійними та перевіреними. Звісно, використання такої схеми є порушенням законодавства, втім, як і приховування зарплат від оподаткування.

Інше можливе джерело готівки — розрахунковий рахунок підприємства. Найпростіше приватним підприємцям, у яких відкрито рахунки у банківських установах. Для них не встановлений ліміт каси. Це означає, що підприємець не обмежений у сумі, яку має право зняти зі свого розрахункового рахунку.

Юридичні особи зобов'язані дотримуватися ліміту каси. Тому всі готівкові кошти вони повинні зберігати на розрахунковому рахунку в банку в безготівковій формі, а готівкові кошти — вносити у міру їх надходження до банку на розрахунковий рахунок.

У свою чергу, з розрахункового рахунку гроші можна зняти лише у чітко визначених випадках:

• на зарплату;
• на відрядження;
• для видачі під звіт;
• на оплату товарів (робіт, послуг), придбаних (виконаних, наданих) приватним підприємцем.

У разі видачі грошей під звіт працівник повинен відзвітувати про придбані товари. Така операція для отримання готівкових коштів була досить поширеною, але після введення штрафів за відсутність необхідних документів застосовується рідко.

Переведення в готівку грошей за допомогою відрядних зараз також широко не використовується через складність в оформленні документації та штрафи за її відсутність.

Оплата робіт, послуг, наданих приватним підприємцем — платником єдиного податку, була доволі поширеною до введення в дію норм ПК. Тепер із цих сум підприємство має утримувати податки так само, як і з заробітної плати. Щоб цього уникнути, потрібно отримати від підприємця повний комплект його документів, що підтверджують статус платника єдиного податку відповідної групи, та документів, що підтверджують факт виконання такої роботи (послуги).

Без ЄСВ

Як же законно зменшити обов'язкові платежі до бюджету із заробітної плати? Розглянемо деякі варіанти економії, зокрема, на ЄСВ.

Слід зауважити, що на всі виплати працівникам нараховується ЄСВ. Але існує Перелік № 1170, яким затверджено види виплат за рахунок коштів роботодавців, на які ЄСВ не нараховується.

Перелік № 1170 складається з двох частин:

1) виплати, здійснювані у грошовій формі;

2) виплати, що надаються у грошовій і натуральній формі.

Зокрема, без ЄСВ роботодавець має право здійснювати такі виплати у грошовій формі (р. I Переліку № 1170):

• соціальні допомоги та виплати, встановлені колективним договором (працівникам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на народження дитини, сім'ям з неповнолітніми дітьми тощо) (п. 1);
• витрати на відрядження, а саме добові (у повному обсязі), вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення (п. 6);
• винагороди за відкриття, винаходи, раціоналізаторські пропозиції та їх використання (п. 9);
• компенсації працівникам за використання для потреб виробництва власного інструмента та особистого транспорту (п. 11);
• позики, видані працівникам для поліпшення житлових умов, на індивідуальне будівництво, заведення домашнього господарства (п. 13);
• матеріальна допомога разового характеру, що надається окремим працівникам у зв'язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей (п. 14).

Без ЄСВ працівникам можуть бути надані, зокрема, такі виплати в грошовій і натуральній формі (р. ІІ Переліку № 1170):

- відшкодування працівникам витрат на придбання ними спецодягу та інших засобів індивідуального захисту в разі невидачі їх роботодавцем або вартість виданого згідно з діючими нормами спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування (п. 5 );

- вартість придбаних роботодавцем проїзних квитків, що персонально не розподіляються між працівниками, а видаються їм у разі потреби для виконання виробничих завдань (у зв'язку із специфікою роботи) (п. 6);

- вартість подарунків до свят і квитків на видовищні заходи для дітей працівників (п. 8);

• витрати на підготовку та перепідготовку кадрів (крім сум заробітної плати, що зберігається за основним місцем роботи працівників, під час їх навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів) (п. 9), а саме: витрати на оплату навчання працівників у вищих навчальних закладах та установах підвищення кваліфікації, професійної підготовки та перепідготовки кадрів;
• стипендії слухачам підготовчих відділень, студентам, аспірантам, направленим підприємствами на навчання з відривом від виробництва у вищі навчальні заклади;
• оплата проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад;
• витрати, пов'язані з організацією навчального процесу (придбання навчального матеріалу, оренда приміщень);

- витрати на платне навчання працівників і членів їх сімей, не пов'язане з виробничою діяльністю, відповідно до договору між підприємством та навчальним закладом (п. 11);

- вартість житла, переданого у власність працівникам (п. 12);

- витрати на оплату послуг з лікування працівників, які були надані установами охорони здоров'я (п. 13);

- доходи за акціями та інші доходи від участі працівників у власності підприємства (дивіденди, відсотки, виплати за паями), а також доходи від надання землі в оренду (п. 14).

Усі зазначені вище виплати оподатковуються ПДФО за ставкою 15 %.

Оптимізація ПДФО

Варіантів зниження витрат на ПДФО не так уже й багато. Основний із них — використання права працівника на податкову соціальну пільгу. Застосовується така пільга до зарплати, що не перевищує 1 705 грн (1 218 грн × 1,4).

Крім того, у ст. 165 ПК перераховано доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного оподатковуваного доходу, зокрема:

• вартість безоплатного лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів, харчування, газованої солоної води, мийних та знешкоджувальних засобів, а також спецодягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, якими роботодавець забезпечує працівника відповідно до Закону про охорону праці, спеціального (форменого) одягу та взуття, переданого роботодавцем у тимчасове користування найманому працівнику (пп. 165.1.9 ПК);
• кошти, отримані працівником на відрядження або під звіт і розраховані відповідно до норм п. 170.9 ПК (пп. 165.1.11 ПК);
• кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медобслуговування працівника за рахунок коштів його роботодавця (пп. 165.1.19 ПК);
• сума виплат роботодавця у зв'язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовки) працівника відповідно до закону (пп. 165.1.37 ПК).

У дохід також не включається основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої працівнику (пп. 165.1.31 ПК). Проте слід врахувати, що цю суму працівник має повернути роботодавцю через певний час, вказаний у договорі про поворотну фінансову допомогу.

Договір цивільно-правового характеру

Мінімізувати свої витрати підприємство може також за допомогою договору цивільно-правового характеру з фізичною особою. Щоправда, сума економії у цьому випадку виходить невелика. ЄСВ в обов'язковому порядку нараховується у розмірі 34,7 % (проти 36,8–49,7 % за трудовими договорами) та утримується в розмірі 2,6 % (проти 3,6 % за трудовими договорами). Такі договори застосовуються, зокрема, якщо працівник працює віддалено і в нього немає робочого місця в офісі.

На одну зарплатну картку можна перераховувати лише білу зарплату працівника та інші офіційні виплати. Наприклад, на таку картку роботодавець може виплачувати суму компенсації працівнику за використання для потреб виробництва власного інструмента та особистого транспорту, підзвітні кошти або матеріальну допомогу. При цьому багато таких виплат не є базою для нарахування ЄСВ або ПДФО, що дає роботодавцю можливість заощадити на бюджетних платежах.

Щоб уникнути конфліктів з перевіряючими, всі перерахування на картку працівника повинні бути обґрунтовані відповідними документами.

Нормативна база

ПК — Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Закон про ЄСВ — Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI.

Закон про охорону праці — Закон України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII.

Перелік № 1170 — Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою КМУ від 22.12.2010 № 1170.

Дата підготовки
11.08.2014