Відповіді на проблемні питання щодо змін, введених у 2015 році, стосовно сплати ЄСВ

Як розраховується база нарахування єдиного внеску у разі перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати і відповідно нарахування заробітної плати за цей місяць менше розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід)?

Законом України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР „Про відпустки” (далі – Закон № 504) передбачено такі види відпусток: щорічні, додаткова відпустка у зв’язку з навчанням, творча відпустка, соціальні відпустки, відпустка без збереження заробітної плати.

Умови надання відпустки без збереження заробітної плати регламентуються розділом VI Закону № 504.

Відпустки без збереження заробітної плати є двох видів:

що надаються в обов'язковому порядку у випадках, передбачених законодавством (ст. 25 Закону № 504);

за згодою між працівником і роботодавцем (ст. 26 Закону № 504).

У першому випадку роботодавець зобов'язаний надати відпустку працівнику, якщо в ній виникла необхідність, у другому – роботодавець має право вибору.

Статтею 26 Закону № 504 визначено, що відпустка без збереження заробітної плати може надаватися у зв'язку з сімейними обставинами та іншими причинами на строк, обумовлений угодою між працівником і роботодавцем, але не більше 15 календарних днів на рік. Роботодавцю та працівнику необхідно дійти до згоди щодо можливості надання та тривалості такої відпустки. Тобто одного бажання працівника не є достатньо. Перелік підстав для надання такої відпустки законодавством не визначено, тому рішення залежить від роботодавця (беруться до уваги конкретні обставини).

Якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) у працівника, який перебуває у відпустці без збереження заробітної плати, то сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.

Додатково повідомляємо, що надання відпустки без збереження заробітної плати більшої тривалості, ніж передбачено законодавством, є порушенням законодавства про працю, і роботодавець може бути притягнутий до адміністративної відповідальності.

Як розраховується база нарахування єдиного внеску у разі перебування працівника до кінця календарного місяця на лікарняному?

Право на допомогу по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною) за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності мають особи, які є застрахованими в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

У разі захворювання чи травми на весь період тимчасової непрацездатності до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) видається листок непрацездатності, що обраховується в календарних днях.

Пунктом 1.3 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 № 455 (далі — Інструкція № 455), передбачено, що листок непрацездатності видається, зокрема, громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, які проживають в Україні і працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах.

Порядок та умови видачі, продовження та обліку документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, здійснення контролю за правильністю їх видачі визначено Інструкцією № 455.

Перші п’ять днів тимчасової непрацездатності (лікарняного) оплачуються за рахунок роботодавця. Лікарняні за всі наступні дні оплачуються за рахунок Фонду соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності (допомога по тимчасовій непрацездатності).

Обов'язок нарахування єдиного внеску з мінімальної заробітної плати за основним місцем роботи також передбачено і у разі, коли працівник працював неповний місяць (перебував на лікарняному, у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами):

для працівника (за основним місцем роботи), який відпрацював частину місяця, а іншу частину перебував на лікарняному, де загальна сума нарахованого доходу (сума заробітної плати за відпрацьований час та лікарняного) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника, тобто виникає необхідність донарахування до мінімальної заробітної плати;

для працівника (за основним місцем роботи), який перебував на лікарняному повний місяць (наприклад, з 01.01.2015 по 31.01.2015), у якому сума нарахованого лікарняного менше за мінімальний розмір заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), єдиний внесок розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої відповідно до статті 8 Закону № 2464 (1218,00 х 33,2 відс.);

для працівника (за основним місцем роботи), у якого початок та закінчення лікарняного припадають на різні місяці, єдиний внесок, у місяці початку лікарняного, нараховується за фактично відпрацьований час, оскільки загальна сума доходу ще не є відомою (сума лікарняних буде визначена після надання листка непрацездатності). Якщо після розподілу лікарняного (суми допомоги по тимчасовій непрацездатності відносяться до того місяця, за який вони нараховані) загальний дохід за місяць становить менше мінімального розміру, виникає потреба за минулий місяць (місяці) донарахувати єдиний внесок виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Наприклад:

- нараховано єдиного внеску за фактично відпрацьований час (відображено у звіті за січень (умовно) 800,00 грн. х 36,76% (умовно) = 294,08 грн.)

- на суму лікарняних здійснюємо нарахування: 230,00 х 33,2% = 76,36 грн;

- проводимо порівняння нарахованого єдиного внеску за фактично відпрацьований час (відображено у попередньому звіті) і нарахованої суми лікарняного (800,00зар.плата січень 2015 + 230,00 сума лікарняного наданого у лютому = 1030,00 грн. > 1218,00 тобто сума зарплати та лікарняних разом менша ніж розміру мінімальної заробітної плати)

- виникає необхідність донарахування до мінімальної заробітної плати

- (1218,00мінімальна зар. плата у січні2015– 800,00 фактично нарахована зар.плата за січень 2015 – 230,00лікарняні) = 188,00 грн. х 36,76% (умовно) = 69,11 грн.;

При цьому утримання єдиного внеску із заробітної плати (доходу) найманого працівника здійснюється із фактично нарахованої заробітної плати (доходу) (800,00 х 3,6 відс.; 230,00 х 2 відс.).

Як розраховується база нарахування єдиного внеску у разі нарахування заробітної плати за місяць менше розміру мінімальної заробітної плати працівнику, який працює за місцем основної роботи на 0,5 ставки.

Основне місце роботи – це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору та знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.

Якщо база нарахування єдиного внеску за місяць менша, ніж розмір мінімальної заробітної плати, то база для нарахування визначається як добуток розміру мінімальної заробітної плати та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.

Отже, підприємство має нарахувати єдиний внесок виходячи з мінімальної заробітної плати. При цьому утримання єдиного внеску із заробітної плати (доходу) найманого працівника здійснюється із фактично нарахованої заробітної плати (доходу).

Як відображається у Звіті щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування нарахування єдиного внеску у разі коли база нарахування єдиного внеску із заробітної плати за основним місцем роботи не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата?

Враховуючи, що на сьогодні не внесено відповідних змін до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 за № 1628/24160 (далі – Порядок № 454), надаємо приклад формування показників звіту у таблиці 6 додатку 4 за січень 2015 року.

У програмному забезпеченні, за допомогою якого формується звіт, обов’язково необхідно відключити функцію «автоматичний розрахунок».

Наприклад: особа перебувала у трудових відносинах повний календарний місяць (січень 2015 року) і їй нарахували заробітну плату 609,00 грн, тобто менше мінімального розміру (працював на умовах неповного робочого часу). Сума, на яку платник у такому випадку нараховує єдиний внесок, становить, 1218 гривень. При цьому в таблиці 6 додатку 4 відображаємо:

реквізит 15 «Кількість календарних днів перебування у трудових / ЦП відносинах протягом звітного місяця» – 31 день;

реквізит 17 «Загальна сума нарахованої заробітної плати / доходу (усього з початку звітного місяця)» – 609,00 грн;

реквізит 18 «Сума нарахованої заробітної плати / доходу у межах максимальної величини, на яку нараховується єдиний внесок» – 609,00 грн;

реквізит 19 «Сума утриманого єдиного внеску за звітний місяць (із заробітної плати / доходу)» – 21,92 гривень.

Усі інші реквізити заповнюються відповідно до Порядку № 454.

У разі якщо особа у звітному місяці пропрацювала два тижні, а решту часу перебувала на лікарняному, то в таблиці 6 додатку 4 відображаємо фактично нараховану заробітну плату за відпрацьований час. За умови, що заробітна плата за відпрацьований час менше мінімальної, питання необхідності донарахування сум єдиного внеску має розглядатися одночасно з нарахуванням сум допомоги з тимчасової втрати працездатності.

У разі якщо особу прийнято на роботу протягом звітного місяця і заробітна плата становить менше ніж мінімальний розмір, то єдиний внесок нараховується і утримується із фактичної суми заробітної плати.

Відповідно, суми про нараховану заробітну плату та нарахований і утриманий єдиний внесок повинні бути відображені в таблиці 1 додатка 4 Порядку № 454, а саме:

у рядку 1.1 таблиці 1 додатка 4 Порядку № 454 зазначаємо фактичну суму нарахованої заробітної плати, – тобто 609,00 грн;

у рядку 2.2 таблиці 1 додатка 4 Порядку № 454 зазначаємо – 1218,00 грн., тобто суму, яка відповідає мінімальному розміру заробітної плати;

у рядку 3.1.1 таблиці 1 додатка 4 Порядку № 454 зазначаємо – 447,74 грн. (1218,00*36,76 відс.);

у рядку 4.1 таблиці 1 додатка 4 Порядку № 454 зазначаємо – 609,00 грн.;

у рядку 5.1 таблиці 1 додатка 4 Порядку № 454 зазначаємо – 21,92 грн. (609,00*3,6 відсотка).

Немає роз’яснення як у «Звіті про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми на нарахованого єдиного внеску загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів», відсутня графа у якій вказується коефіцієнт пониження.

На сьогодні вносяться відповідні зміни до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 за № 1628/24160

Відсутня формула або алгоритм розрахунку для застосування коефіцієнту пониження.

Прийняття Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» (далі – Закон № 77), який набрав чинності з 01 січня 2015 року, є важливим кроком у реформуванні сплати єдиного внеску.

Так, пунктом 3 розділу ІI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 77 платникам, зазначеним в абзацах другому і третьому пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464 (тобто для роботодавцям), надається право на зниження навантаження на фонд оплати праці.

Отже, на зниження ставки єдиного внеску мають право роботодавці:

підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) (далі – Реєстр), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, або за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності згідно з відомостями з Реєстру).

Застосування понижуючого коефіцієнта можливе тільки до ставок єдиного внеску, визначених частиною 5 статті 8 Закону № 2464.

Тобто, роботодавці застосовують понижуючий коефіцієнт до розміру єдиного внеску, який визначається відповідно до класів професійного ризику виробництва (від 36,76 відс. – для 1 класу професійного ризику виробництва до 49,7 відс. – для 67 класу професійного ризику виробництва) таких роботодавців.

Щодо розміру та умов застосування понижуючого коефіцієнта.

Єдиний внесок для роботодавців зменшується з 41 відс. до 16,4 відс., якщо вони відповідатимуть таким умовам:

1) загальна база нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовими договорами, в 2,5 раза або більше перевищує загальну середньомісячну базу нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік; якщо загальна база нарахування єдиного внеску не перевищує в 2,5 раза або більше загальну середньомісячну базу нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік, то платник замість коефіцієнта 0,4 застосовує коефіцієнт, що розраховується шляхом ділення загальної середньомісячної бази нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік на загальну базу нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовими договорами (але в будь-якому разі коефіцієнт не може бути менше 0,4);

2) середня заробітна плата по підприємству збільшилася мінімум на30 відсотків порівняно з середньою заробітною платою за 2014 рік;

3) середній платіж на одну застраховану особу після застосування коефіцієнта складе не менше ніж 700 гривень;

4) середня заробітна плата по підприємству складе не менше трьох мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України від 28 грудня 2014 року № 80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальну заробітну плату у 2015 році встановлено у місячному розмірі: з 01 січня – 1218,00 гривень, з 01 грудня – 1378,00 гривень.

Таким чином, тільки при одночасному дотриманні всіх зазначених умов роботодавець отримує право на застосування до ставки єдиного внеску понижуючого коефіцієнта, який в 2015 році може становити від 0,4 до 0,99 залежно від того, наскільки збільшилась база нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовим договором, порівняно із загальною середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік.

Оскільки необхідне порівняння із загальною середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік, застосовувати понижуючий коефіцієнт зможуть лише платники, які вели діяльність і нараховували заробітну плату протягом усього 2014 року.

Щодо дотримання першої умови.

Під загальною базою нарахування єдиного внеску за місяць слід розуміти загальну суму нарахованої у місяці заробітної плати, з якої сплачується єдиний внесок.

Так, підприємство віднесено до 23 класу професійного ризику виробництва, розмір єдиного внеску у вигляді нарахування складає 37,26 відс., діяльність провадилася цілий рік, при цьому загальна база нарахування єдиного внеску за 2014 рік склала 1 500 000 грн., середньомісячна база нарахування єдиного внеску за 2014 рік – 125 000 грн. (1 500 000/12 міс. = 125 000 гривень).

Якщо загальна база нарахування єдиного внеску за січень 2015 року у підприємства дорівнює 195 000 грн., то понижуючий коефіцієнт становить 125 000 грн. / 195 000 грн. = 0,64.

Отже, підприємство має право застосувати ставку єдиного внеску в розмірі 23,85 відс. (37,26 відс. х 0,64), а до доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами – у розмірі 22,21 відс. (34,7 відс. х 0,64).

Щодо дотримання другої та четвертої умов.

Для дотримання умови щодо збільшення у відповідному місяці 2015 року мінімум на 30 відсотків середньої заробітної плати по підприємству порівняно з середньою заробітною платою за 2014 рік також необхідно порівняти середню заробітну плату на підприємстві за поточний місяць із середньою заробітною платою, на яку нараховується єдиний внесок по підприємству за 2014 рік.

Середня заробітна плата по підприємству в певному місяці 2015 року визначається шляхом ділення загальної нарахованої заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок в цьому місяці, на кількість працівників, яким вона нарахована.

Середня заробітна плата по підприємству за 2014 рік визначається шляхом ділення загальної нарахованої заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок на підприємстві за 12 місяців, на середню кількість працівників, яким нараховувалася заробітна плата в 2014 році.

Наприклад, загальна сума нарахованої заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок всім працівникам підприємства, в січні 2015 року склала 195 000 грн. На підприємстві в цьому місяці працювало 40 працівників. Середня заробітна плата по підприємству в січні 2015 році склала: 195 000 грн. / 40 чол. = 4 875,00 гривень.

Припустимо, що за весь 2014 рік всім працівникам було нараховано заробітну плату в розмірі 1 500 000 грн. У 2014 році на підприємстві працювало 35 осіб, при цьому підприємство нараховувало працівникам зарплату протягом усіх 12 місяців року.

Визначимо середню заробітну плату по підприємству за 2014 рік: 1 500 000 грн./12 місяців/35 працівників = 3 571,43 грн.

Тепер визначимо, як виросла середня заробітна плата по підприємству в січні 2015 року порівняно з 2014 роком: 4 875,00 грн./3 571,43 грн. = 1,36.

Отже, середня заробітна плата по підприємству в січні 2015 року збільшилася на 36 відс. порівняно з 2014 роком, підприємство виконало умову щодо збільшення середньої заробітної плати по підприємству мінімум на 30 відсотків порівняно з середньою заробітною платою за 2014 рік (36 відс. > 30 відс.).

Крім того, оскільки середня заробітна плата по підприємству в січні 2015 року склала 4 875,00 грн., підприємство виконало й умову щодо середньої заробітної плати не менше 3 мінімальних заробітних плат, тобто у січні 2015 року має бути не менше 3 654,00 грн. (1 218 грн. х 3).

Щодо дотримання третьої умови.

Під середнім платежем на одну застраховану особу після застосування коефіцієнта розуміється середня сума єдиного внеску, нарахованого роботодавцем на базу нарахування єдиного внеску в поточному місяці, в розрахунку на одного працівника, розрахована за ставкою єдиного внеску з урахуванням понижуючого коефіцієнта.

Понижуючий коефіцієнт, який може застосувати підприємство, виходячи з даних про збільшення заробітної плати на підприємстві у січні 2015 порівняно з 2014 роком, становить 0,64. Підприємство віднесено до 23 класу професійного ризику виробництва, ставка єдиного внеску у вигляді нарахування становить 37,26 відсотка. З урахуванням понижуючого коефіцієнта ставка єдиного внеску дорівнює 23,85 відс. (37,26 відс. х 0,64). Загальна сума нарахованої заробітної плати всім працівникам підприємства в січні 2015 року (база нарахування єдиного внеску) становить 195 000 грн. На підприємстві в цьому місяці працювало 40 працівників. Середня заробітна плата по підприємству в січні 2015 року складала 4 875,00 гривень.

Середній платіж єдиного внеску на одну застраховану особу після застосування понижуючого коефіцієнта складає: 4 875,00 грн. х 23,85 відс. = 1 162,69 гривень.

Середній платіж на одного працівника після застосування понижуючого коефіцієнта перевищив встановлену величину (1 162,69 грн. > 700 грн.), підприємством виконано ще одну умову.

Таким чином, оскільки виконано всі умови, встановлені пунктом 3 розділу ІI Закону № 77, підприємство має право на застосування понижуючого коефіцієнта.

Разом з тим повідомляємо, що з 01 січня 2016 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами ставки єдиного внеску, встановлені частиною п’ятою статті 8 та статтею 10 Закону № 2464 для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому та третьому пункту 1 частини першої статті 4, застосовуються з коефіцієнтом 0,6.

Яким чином та в якій формі слід повідомляти органи ДФС про прийняття працівника на роботу до розробки та вступу в законну силу особливого порядку повідомлення органів ДФС про прийняття працівника на роботу, розробленого Кабінетом Міністрів України?

З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 77-VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», яким внесено зміни, зокрема, до Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП).

Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таблиця 5 додатка 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.09.2013 за № 1628/24160 (далі – Порядок), призначена для реєстрації застрахованих осіб у реєстрі застрахованих осіб та подається страхувальником, якщо протягом звітного періоду було, зокрема, укладено або розірвано трудовий договір (цивільно-правовий договір, крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) із застрахованою особою.

Отже, оскільки на сьогодні відсутній порядок повідомлення фіскального органу про прийняття працівника на роботу, заповнення таблиці 5 додатка 4 до Порядку (до затвердження відповідного порядку) вважається «повідомленням», яке подається у складі обов’язкової звітності за календарний місяць до територіальних органів фіскальної служби за основним місцем обліку платника із зазначенням трудових відносин з прийнятими працівниками

Чи обов’язково нараховувати та сплачувати мінімальний ЄСВ за таких працівників: інвалід - пенсіонер; - інвалід, якому за станом здоров’я дозволено працювати 4 години в день.

Вимоги щодо нарахування єдиного внеску не менше мінімального розміру не стосуються:

винагород за договорами цивільно-правового характеру;

заробітної плати з джерела не за основним місцем роботи;

заробітної плати працівника інваліда, який працює на підприємстві, установі або в організації, де застосовується ставка 8,41%;

заробітної плати працівників підприємств та організацій всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема товариств УТОГ та УТОС, в яких кількість інвалідів становить не менш як 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25 відсотків та суми витрат на оплату праці встановлюється у розмірі 5,3 відс. визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску;

заробітної плати працівників підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, в яких кількість інвалідів становить не менш як 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25 відсотків та суми витрат на оплату праці встановлюється у розмірі 5,5 відс. визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску для працюючих інвалідів.

З метою врегулювання проблем, що виникають при нарахуванні єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, частину 5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року, викласти в такій редакції:

"У разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника, за умови відпрацювання застрахованою особою повного календарного місяця (крім застрахованих осіб, які перебувають у відпустці за власний рахунок)».

Статтею 8 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI ,,Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон № 2464) передбачено, якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника. Умовою застосування зазначеної норми є перебування найманого працівника у трудових відносинах повний календарний місяць.

У разі звільнення або прийняття працівника на основне місце роботи протягом місяця, в якому нарахована заробітна плата за відпрацьований час не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, сума єдиного внеску розраховується з фактично нарахованої заробітної плати незалежно від її розміру.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставки єдиного внеску, встановлені частиною п’ятою статті 8 Закону № 2464, застосовуються до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Законом України від 15 січня 2015 року №121-VIII “Про внесення зміни до статті 25 Закону України "Про відпустки” внесено зміни до частини першої статті 25 Закону України "Про відпустки", а саме доповнено пункт 18 такого змісту:

"18) працівникам на період проведення антитерористичної операції у відповідному населеному пункті з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи, але не більш як сім календарних днів після прийняття рішення про припинення антитерористичної операції".

Враховуючи зазначене внесення змін до частини 5 статті 8 Закону № 2464 не є актуальним.