В яких випадках Антикорупційне бюро зможе вимагати визнання договорів недійсними

Можливість вимагати визнання угод недійсними — один із найпотужніших інструментів, який отримало Національне антикорупційне бюро. Водночас новостворена структура має деякі обмеження щодо подання позовів, знаючи про які, адвокати зможуть захистити своїх клієнтів. Особливо, в тих випадках, коли факт корупційних порушень ще не визнано судом.

Можливі труднощі

Відповідна норма міститься у п.13 ст.17 закону «Про Національне антикорупційне бюро України». В ній сказано, що НАБ має право: за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством.

У цій нормі вбачається абсолютна неконкретність формулювання. Водночас ч.2 ст.19 Основного Закону вимагає, щоб органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи діяли лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами. Для порівняння звернемо увагу на подібні повноваження, надані деяким іншим правоохоронним та державним органам.

Так, п.20.1.30 ст.20 Податкового кодексу встановлює, що контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов’язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Також ст.2 Господарського процесуального кодексу визначає, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів і Рахункової палати, які звертаються в інтересах держави в межах повноважень, передбачених Конституцією та законами.

Тут цікавий момент: ГПК вказує, що прокурор, який звертається до господарського суду, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також називає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Натомість закон про НАБ не містить подібного положення, але це не означає, що бюро не повинно обгрунтовувати свої позови.

Слід виділити 2 види угод, щодо яких бюро зможе подавати позови:

• угоди, що укладаються громадянами або юрособами в результаті корупційних правопорушень, наприклад службовими особами, але в яких останні не є сторонами;
• угоди службових осіб, які вчинили корупційні правопорушення, але вже щодо майна, отриманого ними у власність як винагороду за корупційні дії або придбаного за незаконні доходи.

Наслідки визнання угод недійсними відомі: у згаданій постанові №11 зазначається: «загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) установлені стст.215, 216 ЦК, стст.207, 208 ГК».

Закон про НАБ не визначає, на які саме статті Цивільного або Господарського кодексів має посилатися бюро як на підстави визнання угод недійними. Якщо надалі дотримуватися логіки, що головною обставиною в позовах про визнання угод недійсними буде доведене в судовому порядку корупційне правопорушення, вчинене вищою посадовою особою, то мають застосовуватися норми, які передбачають стягнення в дохід держави одержаного чи належного за зобов’язанням за такими угодами.

Тут доречно згадати п.18 Пленуму Верховного Суду «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6.11.2009 №9, де зазначено, що при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (ст.216 ЦК).

Предмети позовів, які віднесені до компетенції НАБ будуть різні. В одному випадку це визнання певного господарського договору, наприклад у сфері державних закупівель, недійсним, в іншому — позову про визнання угоди, укладеною службовою особою, яка вчинила корупційне правопорушення, щодо купівлі-продажу, дарування, наприклад квартири, недійсним, а підстава для окремих позовів одна й та сама — конкретне корупційне правопорушення. Наслідки також будуть негативні для сторін, які укладають угоди в результаті корупційних правопорушень або мають зв’язок з таким правопорушеннями. Бюро вимагатиме в позовах стягнення всього отриманого за такими угодами в дохід держави, інакше повністю втрачається сенс таких позовів.

Як бачимо, за нормою п.13 ст.17 закону НАБ отримало грізну зброю. Бюро зможе діставатися до того майна, яке не стало предметом цивільного позову в кримінальному процесі або не було конфісковане за вироком суду.

Джерело: http://zib.com.ua/ua/116883-v_yakih_v...