Передача недвижимого имущества нерезидентом в обмен на корпоративные права резидента

Доход на сумму стоимости переданного компанией-нерезидентом недвижимого имущества, расположенного на территории Украины, в обмен на корпоративные права резидента (новообразованной компании) подлежит налогообложению по пп. 141.4.2 ст. 141 НКУ независимо от способа выплаты такого дохода, в том числе путем зачисления в счет увеличения уставного капитала, и налог с таких доходов удерживается резидентом.

При этом налог с доходов нерезидентов в виде дохода от продажи недвижимого имущества, расположенного на территории Украины, уплачивается при переходе права собственности на такое имущество.

ГУ ДФС У М.КИЄВI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

від 26.07.2019 р. № 3487/ІПК/26-15-12-03-11

Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист про надання податкової консультації щодо оподаткування операцій із внесення нерезидентом-засновником нерухомого майна, розташованого на території України до статутного капіталу підприємства в обмін на корпоративні права та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ, із змінами і доповненнями (далі - Кодекс), в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14 Кодексу інвестиції - господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно.

При цьому, господарські операції, що передбачають внесення, зокрема, майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою є прямою інвестицією.

Корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (п.п. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Порядок формування статутного капіталу товариства регулюється нормами Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV зі змінами та доповненнями (далі - ЦКУ), та Господарського кодексу України 16 січня 2003 року № 436-ІV, із змінами і доповненнями (далі - ГКУ).

Відповідно до частини третьої ст. 80 ГКУ товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Частиною другою ст.115 ЦКУ визначено, що вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Відповідно до п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку за ставками, визначеними ст. 141 Кодексу.

Під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента (п.п. «д» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Згідно з п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах І41.4.3 - 141.4.6 та п. 14.4.11 п. 141.4 ст. 141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, якіш сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Кодексу під продажем товарів розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків п надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Враховуючи те, що за операцією із внесення нерезидентом нерухомого майна, розташованого на території України, до статутного капіталу резидента здійснюється перехід права власності на таке майно, така операція вважається доходом нерезидента із джерелом їх походження з України, які підлягають оподаткуванні) відповідно до вимог п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Статтею З34 ЦКУ визначено момент права набуття власності за договором, зокрема, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Таким чином, дохід на суму вартості переданого компанією-нерезидентом нерухомого майна, розташованого на території України, в обмін на корпоративні права резидента (новоствореної компанії) підлягає оподаткуванню відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу незалежно від способу виплати такого доходу, у тому числі шляхом зарахування у рахунок збільшення статутного капіталу, та податок з таких доходів утримується резидентом.

При цьому податок з доходів нерезидентів у вигляді доходу від продажу нерухомого майна, розташованого на території України сплачується під час переходу права власності на таке майно.

Відповідно до ст. З Кодексу чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування, є частиною податкового законодавства України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Водночас слід зазначити, що кожен конкретний випадок стосовно оподаткування доходів нерезидентів, отриманих за операціями із внесення нерезидентом нерухомого майна, розташованого на території України до статутного капіталу новоствореного підприємства в обмін на корпоративні права, має розглядатися з урахуванням договірних умов, обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.