Подписывайся на информационную страховку бухгалтера
Подписаться

Розподіл витрат між продукцією тваринництва і рослинництва

Знайома ситуація: сільгосппідприємство – займається тваринництвом і рослинництвом. Протягом року воно вирощує велику рогату худобу, а у весняно-літній період ще й різні види культур (пшеницю, ячмінь тощо), частину з яких реалізує, а частину використовує на корм. Для вирощування обох видів продукції утримуються та експлуатуються одні й ті самі об’єкти основних засобів (автомобілі, трактори тощо). Як розподіляти витрати, пов’язані з експлуатацією автомобілів, тракторів та інших основних засобів, між собівартістю продукції тваринництва та рослинництва, читайте у цій консультації.

Загальний підхід до розподілу витрат

Усі питання витрат регламентуються однойменним П(С)БО 16. Саме у цьому стандарті установлено склад виробничої собівартості продукції:

  • прямі витрати, які можуть бути включені до конкретного об’єкта витрат економічно доцільним шляхом;
  • загальновиробничі витрати (на управління виробництвом тощо).

При вирощуванні продукції тваринництва і рослинництва використовуються різноманітні основні засоби. Деякі з них пов’язані з процесами вирощування безпосередньо, а деякі – опосередковано. Отже, витрати на забезпечення функціонування перших повинні відноситися до прямих витрат із вирощування, а других – до загальновиробничих. До перших (прямих) здебільшого включають витрати на експлуатацію автомобілів, тракторів тощо. Утім в окремих випадках прямі витрати можуть бути і загальновиробничими.

Зупинимося докладніше на автомобілях і тракторах, адже в рамках однієї консультації охопити всі основні засоби ми не в змозі.

Якби автомобілі та трактори були, що називається, приписані до окремого поля чи ферми і використовувалися тільки на цих об’єктах, проблем із розподілом витрат не було б. Усі витрати відносили б на собівартість продукції поля або ферми. Проте зазвичай більшість сільськогосподарських підприємств мають окремі підрозділи, які утримують та експлуатують автомобілі та трактори. Підрозділ, що займається автомобілями, вважається допоміжним виробництвом, а той, до якого належать трактори, комбайни, причіпні, начіпні сільськогосподарські машини і знаряддя для обробітку ґрунту, вирощування та збирання врожаю (машинно-тракторний парк, далі – МТП), є одним із підрозділів основного виробництва.

Кожен із цих підрозділів є окремим центром витрат. Тобто за ними визначається виробнича собівартість, до якої входять прямі та загальновиробничі витрати (включаючи амортизацію, зарплату з нарахуваннями водіїв, паливо тощо). Для обліку витрат цих підрозділів доцільно відкрити окремі субрахунки до рахунка 23 «Виробництво», наприклад, для автотранспорту – субрахунок третього порядку 2342. Відповідно на окремих субрахунках третього порядку субрахунка 234 обліковуються витрати допоміжних виробництв. Для МТП застосовується субрахунок 235.

Указані підрозділи надають різні послуги (автопослуги, послуги трактора тощо), які можуть споживатися самим підприємством і надаватися на сторону. Якщо їх споживачем є підприємство, то за собівартістю вони мають включатися до того об’єкта витрат, якого стосуються.

Наприклад, якщо трактори використовувалися при вирощуванні продукції рослинництва, то саме на собівартість цієї продукції потрібно списати певну частину «тракторних» витрат. Але ж, як ми вже зазначили, трактори використовуються, як правило, на різних роботах. Тому із загальної вартості усіх «тракторних» витрат слід виділити певну суму і додати її до собівартості продукції рослинництва.

Як же провести розрахунок і виділити таку суму? У п. 4 П(С)БО 16 щодо цього сказано цілком конкретно – економічно доцільним шляхом. Тобто сільгосппідприємство має самостійно визначити економічно доцільний шлях для розподілу таких витрат.

Утім, аби не винаходити велосипед, рекомендуємо із цього питання звернутися до Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Мінагрополітики від 18.05.01 р. № 132 (далі – Методрекомендації № 132). Щоправда, застосовувати їх слід з оглядкою, оскільки окремі їх положення суперечать П(С)БО, що є неприпустимим (див. лист Мінфіну від 29.09.09 р. № 31-34000-20-5/26023).

Механізм розподілу витрат

Для різних об’єктів витрат застосовуються різні методи розподілу. Розглянемо можливі варіанти розподілу витрат, пов’язаних з експлуатацією вантажного автотранспорту і тракторів, між собівартістю продукції тваринництва та рослинництва.

Вантажний автотранспорт

Розподіл витрат вантажного транспорту здійснюється виходячи з обсягу виконаних робіт у тонно-кілометрах (т•км) та їх фактичної собівартості (п. 5.12 Методрекомендацій № 132). Показник т•км – це кількість перевезених тонн вантажу на відповідну відстань. Наприклад, якщо автомобіль перевіз 3 т вантажу на відстань 30 км, кажуть, що авто виконав роботу 90 т•км (3 х 30).

Витрати на перевезення людей та витрати на роботу спеціальних машин списуються на відповідні об’єкти на підставі даних про кількість машино-годин (днів). При цьому із загальної кількості відпрацьованих машино-днів виключають машино-зміни із самообслуговування.

Основним нормативним документом, який відображає роботу вантажного автотранспорту, є Подорожній лист. На підставі цих листів визначається тонно-кілометраж, напрямок використання авто – для потреб рослинництва, тваринництва, продаж послуг на сторону тощо.

Роботи та послуги допоміжних виробництв списуються на відповідні об’єкти обліку виходячи з виконаного обсягу робіт та фактичної собівартості, яку визначають щомісяця (крім транспортних робіт тракторів і живої тяглової сили) (п. 5.10 Методрекомендацій № 132).

До речі, надалі будемо вважати, що підприємство обліковує витрати тваринництва на субрахунку 2311, а витрати рослинництва – на субрахунку 2312.

Приклад 1

Собівартість роботи автотранспорту за місяць (на субрахунку 2342 – амортизація, зарплата з нарахуваннями водіїв, вартість палива тощо) становить 21 550 грн. Автотранспортом виконано роботу в розмірі 71 861 т•км (43 000 т•км – для потреб тваринництва і 28 861 т•км – для потреб рослинництва), відпрацьовано 557 машино-днів, у тому числі спеціальними автомобілями (для потреб тваринництва) – 80, при перевезенні працівників (для потреб рослинництва) – 45, на обслуговуванні автотранспорту – 22 маш.-д.

Собівартість становить:

  • одного машино-дня – 40,28 грн. [21 550,00 грн. : (557 маш.-д. – 22 маш.-д.)];
  • роботи спеціальних автомобілів (для потреб тваринництва) – 3 222,40 грн. (80 маш.-д. х 40,28 грн.) (Дт 2311 – Кт 2342);
  • перевезення працівників (для потреб рослинництва) – 1 812,60 грн. (45 маш.-д. х 40,28 грн.) (Дт 2312 – Кт 2342).

Частина собівартості автотранспорту, яка розподіляється відповідно до т•км, становить 16 515,00 грн. (21 550,00 грн. – 3 222,40 грн. – 1 812,60 грн.). Собівартість 1 т•км – 0,22981867772 грн. (16 515 грн. : 71 861 т•км). Зауважимо, що показник собівартості 1 т•км із такою кількістю знаків після коми потрібно брати для точного розрахунку загальної собівартості.

Отже, в обліку списуємо:

  • на потреби тваринництва – 9 882,20 грн. (0,22981867772 грн. х 43 000,00 грн.) записом Дт 2311 – Кт 2342;
  • потреби рослинництва – 6 632,80 грн. (0,22981867772 грн. х 28 861,00 грн.) записом Дт 2312 – Кт 2342.

«Тракторні» витрати

Робота тракторів визначається на підставі Облікового листа тракториста-машиніста (сільгоспоблік, форма № 67, затверджена наказом Мінсільгоспу СРСР від 24.11.72 р. № 269-2). При цьому слід зважати на те, що трактористи-машиністи виконують різні сільськогосподарські роботи. Тому з метою порівняння їх переводять в одну одиницю виміру – умовні еталонні гектари (ум. еталон. га) (див. п. 5.13, 5.14 Методрекомендацій № 132). Для переведення потрібно мати коефіцієнт перерахунку. Таблиці таких коефіцієнтів для різних тракторів наводяться у спеціальній літературі. Особливості переведення покажемо на прикладі.

Приклад 2

Трактор МТЗ-80 із сівалкою використовувався при сівбі. Норма виробітку при 7-годинному робочому дні – 16,9 га, фактично виконано за зміну – 17,1 га. Кількість виконаних нормозмін – 1,01 (17,1 га : 16,9 га). Коефіцієнт перерахунку в умовні еталонні гектари для цього трактора становить 0,7 за 1 год.

Звідси еталонний змінний виробіток за 7 годин становить 4,9 ум. еталон. га (0,7 х 7).

Кількість виконаних умовних еталонних гектарів – 4,95 (1,01 х 4,9).

Повна виробнича собівартість роботи тракторів визначається тільки за наслідками року. Тому щомісяця за напрямками витрат списується планова собівартість роботи тракторів. У кінці року досписується різниця між плановими та фактичними витратами.

Приклад 3

За поточний місяць обсяг виконаних тракторами робіт становив 3 000 ум. еталон. га (2 000 – для потреб рослинництва, 700 – для потреб тваринництва, 300 – продаж послуг на сторону). Планова собівартість 1 ум. еталон. га – 8 грн.

Отже, в обліку списуємо:

  • на потреби рослинництва – 16 000 грн. (8 грн. х 2 000 грн.) проведенням Дт 2312 – Кт 235;
  • тваринництва – 5 600 грн. (8 грн. х 700 грн.) проведенням Дт 2311 – Кт 235;
  • продаж послуг – 2 400 грн. (8 грн. х 300 грн.) проведенням Дт 903 – Кт 235.

Приклад 4

Загальна річна сума планової собівартості роботи тракторів, що списана за напрямками витрат, становила 900 000 грн. (600 000 грн. – для потреб рослинництва, 200 000 грн. – для потреб тваринництва, 100 000 грн. – продаж послуг на сторону). Фактична сума собівартості – 1 100 000 грн.

Різниця між фактичною і плановою собівартістю 200 000 грн. (1 100 000 грн. – 900 000 грн.).

За наслідками року слід досписати:

  • на потреби рослинництва – 133 333,34 грн. (600 000,00 грн. : 900 000,00 грн. х 200 000,00 грн.) записом Дт 2312 – Кт 235. Фактично тут виходить 133 333,33 грн. Однак ми округляємо до 34 коп., аби у сумі всі витрати становили 200 000 грн.);
  • потреби тваринництва – 44 444,44 грн. (200 000,00 грн. : 900 000,00 грн. х 200 000,00 грн.) записом Дт 2311 – Кт 235;
  • продаж послуг на сторону – 22 222,22 грн. (100 000,00 грн. : 900 000,00 грн. х 200 000,00 грн.) записом Дт 903 – Кт 235.

Власні економічно доцільні варіанти

Наведені вище варіанти розподілу є орієнтовними. Залежно від конкретних умов сільгосппідприємство може застосовувати свої варіанти, закріпивши їх у наказі про облікову політику. Наприклад, безпосередньо на конкретні об’єкти обліку (субрахунок 2312) без відображення на субрахунку 235 можуть списуватися окремі «тракторні» витрати, які здійснюються у рослинництві чи тваринництві (зарплата з нарахуваннями машиністів, використане паливо тощо). Адже ці витрати можна віднести прямо на відповідні об’єкти витрат, без застосування розподілу.

Наведемо у таблиці бухгалтерський облік відповідних витрат із подальшим розподілом за даними прикладу 1.

(грн.)

№ п/п

Зміст операції

Бухгалтерський облік

Дт

Кт

Сума

1

2

3

4

5

1

Понесено витрати з утримання та експлуатації автотранспорту

2342

131, 66, 65, 203 тощо

21 550,00

2

Списано витрати на потреби:

– тваринництва (3 222,40 + 9 882,20)

 

2311

 

2342

 

13 104,60

– рослинництва (1 812,60 + 6 632,80)

2312

2342

8 445,40

Комментарии к материалу

Оформить подписку на раздел «Агро»

Самая полная библиотека безопасных решений по бухучету, налогам и праву для с/х отрасли

4680 грн. / год

Купить

Лучшие материалы